Я виховала добре свою дочку, тому впевнена, що ні свекруха, ні чоловік, на неї відказувати не будуть. Але ось мій син, якому 32 роки, надумав женитися. Я всіма силами цьому перешкоджаю, бо знаю я нинішніх дівок. Нічого вони не вміють: ні прибирати, ні їсти зварити, а якщо щось не так, то розлучаються і обдирають, як липку. Я такого не допущу. Мій син цього не заслуговує
Я вже на пенсії, і хотіла б пожити собі спокійно, але ж ні, не дадуть. То дочку заміж видавала, але це добре, а тепер ще й син надумав мені невістку в хату привести. З цим я вже не погоджуюсь. Знаю я теперішню молодь…
У мене – дорослий син і заміжня дочка. Кажу про це відразу, щоб не звинуватили в жіночій несолідарності. Тещею я стала років шість тому, вже і внук є, а бути свекрухою не хочу.
У мого Андрія зараз найнебезпечніший вік – 32 роки, в такому віці всі чоловіки задумуються про створення сім’ї. Заборонити я йому не можу, але буду проти. Чому? Зараз все поясню. Є кілька причин.
Нинішні жінки дуже дивні, одні капризи і права, обов’язків ніяких. Нас виховували інакше. По дому нічого не вміють, готують і прибирають абияк, постійно скаржаться на втому, а якщо ще й дитина є, то взагалі вважають, що нічого не повинні робити, в тому числі і працювати.
Ні, я не кажу, що народила дитину, і пішла працювати, але ж вони і коли дитя в садку, не думають про заробіток. Сидять з дітьми до школи під приводом розвитку, хоча всім навичкам прекрасно вчать в дитячому саду.
Суджу і по дочкам своїх приятельок, і за рідними племінницями. Одна, щоб з декрету не виходити, другого народила і знову вдома засіла, друга живе на роботі, додому не зайти – бардак розвела. Так, важко встигати і там, і там, але наше покоління якось справлялося, все робили. Зате у всіх великі справи після роботи: в салон краси зайти, на масаж, гардероб оновити – звичайно ж, на дім тоді геть часу не буде. Це ж легше і куди приємніше, ніж з тряпкою пил протирати.
Звичайно, є і пристойні дівчата. І це не тільки моя дочка – так, я точно знаю, що мені не доведеться за неї червоніти, бо не носилася я з нею, як з писаною торбою, а відразу виховувала нормальну майбутню дружину і матір.
Але біда в тому, що всі порядні жінки зазвичай заміж виходять швидко, залишається лише непотріб. А я б не хотіла, щоб син одружився на кому попало. Але це навіть не так важливо, любов зла, в кінці-то кінців. Справа в тому, що зараз всі шлюбні закони захищають жінку і дитину. Чоловік завжди залишається ні з чим.
У мого Андрійка хороша двокімнатна квартира плюс невелика однокімнатна квартира як дісталася йому від моєї матері, автомобіль, солідна зарплата, зараз планує і дачу за містом придбати. І ким би не була його майбутня дружина, вона до цієї власності не має жодного відношення. Але хто їй заборонить претендувати? Звичайно, дошлюбне майно не ділиться, але це якщо дитини немає. А якщо вона буде..
Племінник мого чоловіка так фактично і втратив своє житло – так, формально воно йому належить, тому що дошлюбне. Але фактично – там прописана його дитина, а з ним причепом живе і його колишня дружина, тому що свого житла немає, а її батьки онука до себе прописувати відмовляються. Тепер суди, юристи, нерви, він мало не захворів через все це. І навіть шлюбний контракт тут не гарантія, тому що права дитини вище будь-якого договору. Але хіба це чесно по відношенню до чоловіка?
Що до дитини, то тут все знову ж складно. Скільки чоловіків виховують не своїх дітей, а свекрухи – не своїх онуків. І не перевірити ніяк, горді невістки тут же на крик переходять, якщо заговориш про тест ДНК. Але чому б не зробити, якщо ти чесна і тобі приховувати нема чого? У чому образа? Чому б не заспокоїти чоловіка і його рідню, не зробити йому приємне? Але ж ні…
Звичайно, кожному чоловіку потрібна жінка, і мій Андрій не вийняток. Але від офіційного шлюбу я буду відмовлятися усіма силами, для чоловіка це суцільна проблема.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
