Я, звичайно ж, ніяка не сироварка (в сенсі – не професійна сироварка), але домашній сир готую регулярно, за копійки, при цьому безвідходно!!! Зараз розповім як.
Всі бачили в мережах молоко і кефір в м’яких пакетах? За пару гривень? Ось вони нам і потрібні.
Інгредієнти:
- 1 л кефіру
- 1 л молока
- 4-6 яєць
- 2 ч. л. солі
- 1/3 ч. л. червоного гострого перцю
- щіпка кмину
- 1 зубчик часнику
- невеликий пучок різної зелені: кропу, кінзи, зеленої цибулі, петрушки, можна навіть базиліка
- пажитник – щіпка (але це вже моя особиста пристрасть)
Приготування:
Спочатку вилийте молоко і кефір в каструлю і поставте на плиту, почекайте, поки молочна суміш добре нагріється (але не треба доводити до кипіння). Поки чекаєте, збийте з сіллю яйця і, коли суміш стане гарячою, влийте яйця і помішуйте на невеликому вогні до того моменту, поки не відокремиться сироватка.
Не користуйтесь вогонь і залиште суміш остигати приблизно на 2 хвилини.
Візьміть друшляк, застеліть його марлею в 2 шари і вилийте туди сирну масу. Подрібніть зелень з часником і додайте до сиру разом з червоним перцем та іншими приправами, якщо використовуєте. Сироватку не виливайте. Додайте в неї подрібнену зелень, трохи ральну води з газом і приберіть в холодильник. Коли охолоне – буде дуже смачною заправкою для окрошки.
Рівномірно розподіліть сирну масу ложкою, закрутіть марлю вузлом і дайте повністю стекти сироватці. (Я прямо на вузлик ставлю літрову банку з водою, прямо в друшляку).
Коли сироватка повністю стече, марлю розкрутіть і викладіть сир на блюдо. Зверху на сир, покритий все тієї ж марлею, поставте невелику дошку або плоску тарілку, а зверху ще й закриту банку з водою: вона виконає роль гніту, видавивши до кінця зайву вологу.
Залишилося тільки залишити в холодильнику сир на ніч, і вранці ви вже отримаєте дуже смачну домашню закуску. На виході отримуємо більше 550 грамів смачного домашнього сиру!
Оскільки готувати мало я не можу, я роблю відразу всього 3х3 літра, а частина сиру потім додатково солю і печу з ним пироги, пиріжки і всякі запіканки. Нещодавно грузинські вареники з ним робила, додавши гостренького сулугуні. Дуже смачно!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
Недавні записи
- Я чекала що ввечері, коли Яна прийде, то мене похвалить, я таки мах роботи зробила. Але була тишина, тільки онучка зацінила мою роботу, обнявши мене і поцілувавши. І ось через тиждень дивлюсь, знов все чорне. Я знов помила. Але невістці мабуть так зручно. Як на мене це дивно. Вона працює в чистоті, в аптеці. Завжди охайна з легким макіяжем, а про взуття взагалі не думає. Мені було б неприємно, а їй хоч би хни
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні