– …А мені Кирила шкода! Буде тепер аліменти платити вісімнадцять років, це ж так довго. Зарплата у нього хороша, треба ж так влипнути!
За столиком в невеликому кафе сиділи дві подруги років двадцяти п’яти. Дівчата їли десерт і гарячо про щось сперечалися.
– Зрозуміло, що ти на його стороні, адже він твій друг і колишній однокласник, – заперечила друга подруга. – Але тільки шкодувати його нічого, по-моєму. Він сам винен. Хіба ні? Дитину адже ця дівчинка не з нема взяла!
– Ну, знаєш! Зробила вона не сама, звичайно. Але вона в курсі була, що діти в його плани не входять, одруження теж. Він їй про це багато разів говорив, кожен раз підкреслював, що у них стосунки без зобов’язань. Вона була на це згодна! Більш того, вона теж стверджувала, що ніякої дитини не хоче і сама, переконала його, що все підконтролем! Він був упевнений!
– Яке диво! Він був упевнений?
– Чому він повинен їй не вірити. А тепер таке! Звичайно, зараз вже очевидно, що вона свідомо його обдурила. Старий трюк розіграла, як по нотах! Заміж, мабуть, сильно хотіла! У Кирюхи, між іншим, квартира своя в столиці…
– Ну і що їй з того, що у нього квартира своя? Навіть якщо він на ній одружується, ніякого відношення до квартири вона не матиме. Це його дошлюбне майно. Ти ніби не на юридичному факультеті вчилася, Ань!
– Я-то на юридичному факультеті вчилася, але знаю добре дівчат, які школу закінчили і хочуть заміж вийти за багато – межа мріянь!
– Ну і одружився б тоді на ній твій Кирюха! А що? Мовчатиме, квартиру надраювати і догоджати чоловікові, щоб було, де жити. Дитину ось зараз йому народить, виховувати буде, пелюшки прати, погано?
– Ти з глузду з’їхала? З якого дива йому з нею одружитися? Він її не любить! Вони абсолютно різні, чужі люди… Вона без освіти, проста, школу ледве-ледве закінчила, на трійки. Той випадок, знаєш, коли дівчину з села вивезли, а село з дівчини – немає. А він – відмінник, медаліст, блискучий хлопець, з хорошої сім’ї, мама – лікар, тато – викладач в солідному вузі. Прикро за нього. Так нерозумно попався…
– Ой, да ладно тобі, прямо бідний-нещасний, обдурили його! Навіщо він з жінкою, яка йому зовсім не потрібна і не цікава, в ліжко лягав тоді? Здавалося б, чого простіше: не твоя дівчина, обійди його стороною! Шукай свою… Ні любові – не складеш в близькі стосунки. Простіше буде всім!
– Ой, да ладно тобі, Ліз. Ага, а якщо «свою» людину взагалі до тридцяти років не зустріне і нікого не полюбить? Що ж йому тоді робити?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
