Смачнішої паски за бабусину я не їла ніколи! Вона здобна, солодка, ароматна, довго не черствіє. Її з’їдаємо першою, і на сухарі вона ніколи не лишається! Рецепт дуже старий, від моєї бабусі, і найкращий!
Бабусина паска
Інгредієнти:
- 1 л молока
- 150 г дріжджів
- 1 кг цукру
- 300 г масла
- 0,5 п. маргарину
- 10 яєць
- 5 жовтків
- 0,5 ч. ложки солі
- 200 г сметани
- 50 г горілки
- 1 п. ваніліну
- 500 г родзинок (можна на добу залити коньяком)
- борошно скільки вбере тісто
Готуємо:
Всі продукти звечора внести у кімнату, щоб були теплі. Молоко перекип’ятити, охолодити до теплого стану (30-40). Борошно просіяти. Зробити опару з молока, 1/3 цукру, дріжджів і борошна (має бути густиною, як на млинці).
Накрити рушником, залишити у теплому місці на 1 год. Масло і маргарин перекип’ятити, охолодити до теплого. Яйця і жовтки збити з 2/3 цукру.
До опари додати збиті яйця, сметану, частину борошна, вимісити. Влити розтоплене масло, додати сіль, ваніль борошно. Замісити нетуге тісто, але й не надто молоде, воно має бути еластичне і не має липнути до рук. Додати горілку і вимішувати 40-60 хв.
Накрити рушником, залишити у теплому місці. Коли збільшиться в об’ємі у 2 рази, додати родзинки (заздалегідь ошпарити, можна замочити на добу у коньяку, відцідити, висушити, перемішати їх із борошном), вимісити.
Коли тісто знову виросте у 2 рази, вимісити його і формувати пасочки. Залишити шматок тіста завбільшки з два кулаки на прикраси. Форми застелити пергаментом (змастити його смальцем), зробити високі бортики (мають бути вищі за форму десь на 4 см).
Наповнювати форму тістом на 1/3. Коли тісто підросте і заповнить форму на 2/3, зробити прикраси із тіста. Для цього з тіста вибрати родзинки (вони підуть у серединки квіточок). До тіста підсипати трішки борошна і підмісити, щоб було щільніше.
Зробити квіточки (розкотити коло 3 см, надрізати по краях пелюстки, защипнути їх), гілочки (зробити тонкі джгутики тіста, приплюснути їх, зробити надсічки ножем з одного краю або з двох боків). Викласти прикраси, змастити збитим жовтком.
Коли тісто у формах виросте на 3/4 об’єму, поставити паску у розігріту до 180 ОС духовку, пекти 20 хв, зменшити температуру до 160, пекти до готовності, за потреби прикрити зверху фольгою, щоб не пригоріли.
Готові пасочки діставати і класти на дошку на бік, час від часу перекочувати, щоб не відсиріли. Коли трохи схолонуть, можна поставити прямо.
Виходить 17 пасочок (розмір різний, на фото), які одночасно випікаю на двох великих деках від духовки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило