Вихідні я провела на дачі зі свекрухою Яриною Степанівною. Коли ввечері ми заговорили про дітей, Ярина Степанівна ненароком відкрила мені сімейну таємницю. Тепер я змушена мовчати, бо мій чоловік про це не знає.
Я завжди була такою, що на серці, те й на язику. Моїм батькам було нелегко, тому що я вже в садочку говорила все на пряму, що думала. Скільки у нас грошей, коли тато більше хильнув з друзями, ніж дозволяла мама, і хто за столом сьорбає супчик. Я була просто такою людиною.
Тепер, мабуть, уперше мені доводиться про щось мовчати, з власної волі.
Мій чоловік Борис давно планував зробити ремонт у вітальні. Але ми кожні вихідні кудись їздили, тож у нього на це не було часу. Тому ми вирішили, що я переїду з дітьми на дачу, щоб не заважати.
З нами поїхала і свекруха Ярина Степанівна. Вона хотіла трохи насолодитися природою та улюбленими онуками. Мені дуже подобається Ярина Степанівна, вона дуже мила і добра.
Борис гарно до неї відноситься і завжди з трепетом розказує про своє дитинство. Чоловік телефонує їй хоча б раз на тиждень, часто запрошує до нас, щоб вона довго не була сама. П’ять років тому відійшов у вічність її чоловік.
В суботу ми зводили дітей в зоопарк, і вони нагулявшись пів дня на свіжому повітрі, дуже рано заснули. Я відкрила “червоненьке”, і ми з Яриною Степанівною сіли на терасі. Ми мало про що говорили, ми просто дивилися на природу і повільно пили.
Після другої склянки Ярині Степанівні розв’язався “язик” і вона сказала, що заздрить моїм трьом дітям. У неї був тільки Борис.
– Іноді вони мене дуже дратують, – усміхнулася я. – Але якби можна було щось змінити, я б нічого не міняла. Я дуже щаслива, що вони в нас є, такі свої і рідні. Мабуть, я б не змогла усиновити чужу дитину, – додала я, навіть не знаю чому.
Ярина Степанівна була приголомшена. Вона одним ковтком допила все, що залишалося в склянці.
– Ми Бориса усиновили… – тихо сказала вона. А потім вона злякалася, бо, ймовірно, не планувала мені це розповідати.
– Що? – здивувався я її зізнанню.
– Він не знає. Будь ласка, не кажи йому, – благала свекруха зі сльозами на очах.
Я нічого не відповіла. Я розуміла, наскільки їй важко було в цьому зізнатися. Борис їй не рідний, та незважаючи ні на що, вона в Борису душі не чула. Я схопила її руку і міцно стиснула. Думаю, вона зрозуміла, що я мала на увазі.
Тієї ночі я мало спала. Я думала про таємницю, яку відкрила мені Ярина Степанівна. Я завжди була дуже балакучою, і тепер мені доведеться піти проти себе… – Мовчати.
Але я бачу, як Борис любить свою маму. Вона його найрідніша людина і завжди нею була. Я боюся, що йому буде важко, якщо він дізнається всю правду.
Він чутливий чоловік, тому весь його світ може зруйнуватися.
Це буде боротьба, але я буду мовчати заради нього. Я ні в якому разі не хочу руйнувати його стосунки з матір’ю. Я не знаю більше таких людей, які так ладнають зі своїми батьками.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
