Моїй мамі Галині Степанівні скоро виповниться 72 роки. Мій брат живе в іншому місті зі своєю родиною. За останні роки він допоміг лише двічі. Надіслав 1500 гривень, коли мама потрапила до лікарні, і ще 1500 на мамин ювілей.
Моїй мамі Галині Степанівні скоро виповниться 72 роки. Все життя вона пропрацювала перукарем і була найкращим професіоналом у місті. Місцеві модниці записувалися до неї на місяць наперед. Зазвичай
Знаєте, хоч зараз і часи такі складні, та весілля – один раз в житті, тому ми, маючи таку можливість, вирішили його справити з усіма пишностями. Було 80 запрошених. Довелося взяти ще невелику позику. У загальному весілля коштувало приблизно 13 тисяч доларів. Але такого ми він рідних людей не очікували, як можна такими бути
Знаєте, хоч зараз і часи такі складні, та весілля – один раз в житті, тому ми, маючи таку можливість, вирішили його справити з усіма пишностями. Отже, віднедавна я
Живу на півдні, на Одещині. Як зараз пам’ятаю, родичі завжди ломилися в будинок натовпом. Натрапила на оголошення – продаються памперси за низькою ціною. На знімку кімната, завалена коробками. Заради інтересу зателефонувала, вирішила дізнатися, звідки вони і чому так дешево. Віддавав картоплю бабусям, на дачі був надлишок. Пішов у магазин по овочі. Натрапив на дівчину, яка визначає свіжість огірків особливим способом
Живу на півдні, на Одещині. Як зараз пам’ятаю, родичі завжди ломилися в будинок натовпом. Влаштовували дітям літній табір із безкоштовним проживанням та їжею. Коли й друзі родичів почали
Я живу із чоловіком у селі на Черкащині. У нас велике господарство, два трактори, машина. Ми щороку збираємо хороший урожай, тому сім’я не відчуває нестачі у коштах. У нас є двоє дітей, вони мешкають у місті. У сина вже своя сім’я, дочка навчається в університеті. А в сусідньому селі мешкає моя молодша сестра Тетяна. Я зробила це потай від своєї сім’ї. У мене і так у житті всього вистачає, дітям постійно надсилаємо гроші
Я живу із чоловіком у селі на Черкащині. У нас велике господарство, два трактори, машина. Ми щороку збираємо хороший урожай, тому сім’я не відчуває нестачі у коштах. У
Тепер зі мною обидва сини й невіски не спілкуються. Ну вибачте. Коли я дізналася, що вони обидві при надії, а в обох же вже по двійко дітей є, то я опинилася у Німеччині
Розповім свою історію. Можливо ви теж, як більшість моїх друзів і родичів, скажете що я не права і егоїстка, а може, хтось мене і підтримає. Всі ми жили
Кілька років тому моя свекруха Ірина Тимофіївна у нас пристойну суму в борг. Вона хотіла придбати тоді невеличку квартиру. Я не одразу зрозуміла, але виявилося, що напередодні Данило простив мамі половину суми, сказав, що віддавати не треба, пенсія й так маленька. Квартира – у зовиці тепер. А зараз, коли ми залишилися без свого житла і орендуємо, ті гроші нам би дуже знадобилися
Кілька років тому моя свекруха Ірина Тимофіївна, мама мого Данила, попросила у нас пристойну суму в борг. Вона хотіла придбати тоді невеличку квартиру. Ми з чоловіком добре заробляємо,
Я одразу влилася і стала рідною, як дочка для свекрухи тітки Орисі. Брат чоловіка за порадою матері купив квартиру в тому ж під’їзді, де мешкаємо ми родиною та тітка Орися. Звичайно, не обійшлося без грошової допомоги старшого брата. Ми домовилися, що стара квартира перейде до старшого. А харчуватися вони почали повністю у нас! Не у свята і вихідні, а просто так, іноді вечір за вечером. Продукти продукти всі купуємо ми – свекруха грошей не дає. Ми – сім’я з двома дітьми на секундочку. Відповідь тітки Орисі приголомшила мене
Моєму Володі за збігом обставин дісталася роль глави сім’ї – доводиться підтримувати маму та свого молодшого брата, Сашка. Взагалі родина у них дружна, всі чудово ладнають. Я одразу
Я живу на самому півдні Німеччини біля Боденського озера, у місті Меерсбург. У нас мало знають місцеві про події в Україні. Наші люди не хочуть вірити, що все це торкається мирних жителів. Я особисто все знаю, бо  у мене в Києві батьки, в Івано-Франківську рідний брат з родиною. У нас з чоловіком жили чотири родини, хтось потім додому повернувся, хтось далі поїхали. З різних регіонів України. І чи не нам так “пощастило”, чи це дійсно менталітет, але, як не прикро це казати, кожні з гостей щось поцупили: посуд, рушники, пауербан, зубну пасту
Я живу на самому півдні Німеччини біля Боденського озера, у місті Меерсбург. У нас мало знають місцеві про події в Україні, а деякі проросійські канали розповідають, що то
Регулярно виділяю якісь кошти на потреби літніх батьків, а ще дбаю про молодшого брата. Сказати по правді, я практично повністю його утримую. Купила молодятам квартиру, щоб було де ростити моїх племінників. А тепер постійно даю йому гроші на продукти та інші потреби
У свої 45 я можу впевнено сказати, що самодостатня й щаслива, на скільки це сьогодні можливо. У мене хороша робота, прекрасні стосунки з чоловіком, а для своїх дочок
Мама чоловіка мені говорить: – Наталочко, ти вже з ними усіма давно маєш припинити спілкуватися! Але ж вони мої рідні, моя сім’я. Мене просто віддали до інтернату. Звісно, ​​йдеться про спадщину
Коли я була маленькою, тато залишив нас із мамою і пішов до іншої. За кілька років мама знову вийшла заміж і народила мого брата. Хоча у нас різні

You cannot copy content of this page