життєві історії
Сором то який, мати таку зовицю. І що що працює, вона ж жінка – повинна. Микитка тоді пішов до першого класу. Ми прийшли, коли всі гості сиділи за
Я не приховую свою радість. Наталя Валентинівна отримала по заслугам. Трикімнатна квартира, причина “бурі”, була успадкована порівну між моїм чоловіком і “улюбленою” свекрухою. – Ти жодного сантиметра не
Не пробачу я її ніколи, не можу. Соломійка ніколи не відчувала материнського тепла. Свою любов дівчинці дарував лише батько, який виховував дочку один з однорічного віку. Бабуся тільки
Дивно було таке чути від мами Люби, але що є то є. Надія Петрівна ледь стримувала сльози, коли я запитала про Любу, її дочку, а мою однокласницю. –
Не знаю що й думати в цій ситуації. Ми живемо в маленькому обласному центрі. Цього року син закінчив школу, і так вийшло, що поступив до університету в Києві.
Вона не була гарна. Знаєте, коли він прийшов до нас вперше, я аж задихнулася від його краси. Такої краси просто не буває, подумала я тоді. Мені було 14.
Господи, він буде всього через годину! – подумки вигукнула Ріта і заметушилася по квартирі. План дій вона склала швидко – простий, зрозумілий, практично щохвилинний. Рита відразу рвонула в
Ми з чоловіком Владиславом дуже часто сваримося через гроші. Мабуть, від початку наші думки з приводу сімейного бюджету різні. Я, наприклад, хотіла б спільний бюджет, щоб звідти разом
Оксанка росла в сім’ї Галини і Михайла єдиною улюбленою донечкою. Галя і Михайло обоє – міські жителі, познайомилися в університеті, побралися. Жили в обласному центрі, з квартирою батьки
Моєму єдиному синові Кирилу 21 рік, і недавно він почав зустрічатися з дівчиною, яка набагато старша за нього – Генрієті 28 років. Я, коли дізналася, почала відмовляти Кирила