– Ох, скільки він мені нервів намотав за цей час! Говорив, грошей мало, треба обом працювати, а не тільки йому одному, – скаржиться на чоловіка моя знайома Олеся. А коли дружина вже приступила до роботи, почав щодня дорікати їй у тому, що через свою роботу вона не приділяє достатньо часу йому і дитині, не займається будинком як раніше, менше готує і рідше прибирає. Тобто замість того, щоб радіти, він обурювався
– Ох, скільки він мені нервів намотав за цей час! Говорив, мовляв, грошей мало, треба обом працювати, а не тільки йому одному, – скаржиться на чоловіка моя знайома
– Значить так, ти вирішила нам подякувати за все, що ми для тебе зробили? Сину, ви переїжджаєте сьогодні ж. І гроші повернути не забудьте. А то, я дивлюся, у твоєї дружини проблеми з пам’яттю – зовсім добра не пам’ятає, – свекруха встала з-за столу і пішла до себе
Ми з чоловіком і дитиною живемо в будинку батьків чоловіка. Будинок великий, місця всім вистачає. Свекруха ніколи до мене не чіплялася і в наші з чоловіком стосунки і
Я жила з батьками в селі, тому коли поступила в універ, вирішила деякий час пожити у брата. Нестор одружений, правда Анну ні я, ні вся наша сім’я, терпіти не може. Не знаю, для якої місії вона на тому світі: прибирати вона не буде, їсти готувати не вміє. Вимагає від Нестора домробітницю. Такої “розумної” невістки, як в нас, ще світ не бачив, їй Богу! Мрію, щоб Нестор одумався, і знайшов собі хорошу дівчину
Я жила з батьками в селі, тому коли поступила в універ, вирішила деякий час пожити у брата. Нестор одружений, правда Анну ні я, ні вся наша сім’я, терпіти
– Я просто не можу вже сидіти в цій глушині! – ледь не плаче тридцятирічна Валерія, розмовляючи по телефону з далекого селища міського типу з мамою, яка перебуває у місті. – Це не моє, розумієш? Сам темп життя, нудьга жахлива, дивний менталітет місцевих… Ні, я не хочу нічого сказати, люди тут хороші, але я до такого не звикла! Я хочу додому!
– Я просто не можу вже сидіти в цій глушині! – ледь не плаче тридцятирічна Валерія, розмовляючи по телефону з далекого селища міського типу з мамою, яка перебуває
Відносини зі свекрухою рівно такі, на які вона здатна в даний момент: нейтральні. Постійно проживає вона під Києвом, збирається оце приїхати отримати пенсію і відзначити свій день народження у нас. Мінімум три дні. Я не хочу її приймати! У цій квартирі, де ми живемо, прописана свекруха, мій чоловік і наші діти. Чоловік попросив мене потерпіти
Відносини зі свекрухою рівно такі, на які вона здатна в даний момент, бо любить “біленьку”: нейтральні. Постійно мама чоловіка проживає вона під Києвом, збирається оце приїхати отримати пенсію
Я застерігала сина: перш, ніж брати заміж жінку з чужою дитиною, потрібно було сто разів подумати. Так я говорила синові, але у нього ж любов! А я тепер – розсьорбуй. Знімають квартиру недалеко від нас. Дружина його народила нам онука і сидить вдома в декреті. У вихідні просять мене посидіти з обома дітьми, мовляв, вони з сином втомлюються і хочуть побути удвох. А мені її дитина позашлюбна навіщо? Ось я і дала пораду невістці:
Я застерігала сина: перш, ніж брати заміж жінку з чужою дитиною, потрібно було сто разів подумати. Так я говорила синові, але у нього ж любов! А я тепер
Вийшла заміж. Звичайно, чоловік Артем в курсі всіх трансформацій, це не приховаєш від нього, він ставиться до цього спокійно. Хочеш – носи, не хочеш – не носи. Народилися діти. Син і дочка. Руденькі обоє. І ось тут почалося! Всі, буквально кожен знайомий або родич, питає мене: «А в кого діти такі руді? Це не Артема нашого!»
Можливо, моя ситуація здасться дурною або надуманою. Але, як кажуть, наболіло. Мені 35 років, 25 з яких я брюнетка. Мій природний колір волосся русявий з рудим відтінком. У
Квартиру, в якій ми з Володимиром живемо, подарували його батьки. Я навіть не очікувала такого подарунку, і навіть не засмутилася, коли побачила, що в плані ремонту там треба добряче “докластися”. Мене дивувало єдине, що Іванна Ігорівна не хотіла переписувати її на сина. – В мене є де жити, не хвилюйтеся, на вулицю не вижену, – говорила підсміюючись вона. Але згодом все вийшло геть по-іншому
Квартиру, в якій ми з Володимиром живемо, подарували його батьки. Я навіть не очікувала такого подарунку, і навіть не засмутилася, коли побачила, що в плані ремонту там треба
Було б смішно, якби не було так сумно. Як в Радянському союзі, ну справді. Немає, то й немає, йому і не треба, його так, бачте, виховали. Знайома Микотою я вже рік, недавно стали разом жити
Було б смішно, якби не було так сумно. Як в Радянському союзі, ну справді. Немає, то й немає, йому і не треба, його так, бачте, виховали. Знайома Микотою
Це було перед Великоднем. Я поприбирала, зробила заготовки для салатів, і сіла поруч з Ганною Дмитрівною, переглянути останній випуск новин. У свекрухи заголосив телефон, вона підняла слухавку, а в тих старих телефонах динамік такий, що о-го-го. Словом, поки свекруха не додумалася, і не зірвалася з дивана, про себе я почула все, що можна і не можна
Це було перед Великоднем. Я поприбирала, зробила заготовки для салатів, і сіла поруч з Ганною Дмитрівною, переглянути останній випуск новин. У свекрухи заголосив телефон, вона підняла слухавку, а

You cannot copy content of this page