життєві історії
Я рано втратила чоловіка, але треба було ставити двох діток на ноги, тому не мала права здаватися чи плакати дома в подушку. Коли я зустріла Руслана, то в
Коли Олег повідомив, що у нього є дівчина, і вони збираються разом жити, нам з чоловіком це геть не сподобалося. Хоча ми й розуміли, що дочка вже більше
Мене виховувала бабуся, яка прищепила мені почуття співпереживання і жалісливість. Я звикла ділитися всім, що у мене є. Спочатку це була моя молодша сестра, якій я віддавала на
Познайомилися ми з чоловіком 20 років тому. У той час мені було нелегко: раптово не стало першого чоловіка, і у мене на руках залишилося 5 дітей – 16
“А не пішов би ти житидо своєї матінки?” – ось-ось – і я запитаю це у Стаса. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним,
Ми з чоловіком живемо не дуже далеко від столиці у селищі. У нас двоє дітей, але старша дочка аж у Франції, колись поїхала на заробітки та там і
Мої батьки поводяться як діти. Моїй мамі 55 років, вона втратила роботу і їй все одно на мої труднощі. Плюс – вона не має ні друзів, ніяких зв’язків.
– Я була здивована, коли її побачила! Я думала, що приїде якась мати-одиначка, у якої п’ятеро дітей і аліментів три копійки, – розповідала свою історію моя знайома. Вона,
– Десять років прожили з чоловіком в шлюбі, як в казці! – сумно розповідає Ольга. – «Все було у них добре, та тільки не було дітей…» Ось так
– Ні, мамо, ти не будеш з нами жити, – я була категорична. – Я тебе не питала! Виростила, на свою голову: одна з власного будинку виганяє, друга