життєві історії
В нас з Іваном двоє діточок, з’явились на світ рік за роком, тому не легко мені. Свого житла у нас нема, живемо з Ольгою Яківною, мамою чоловіка. Якби
– …Треба було ж, моїй дочці Ніночці знайти собі такого чоловіка! – сумно розповідає шістдесятлітня Валентина Григорівна. – Чи хтось таке бачив! Через два місяці після, змушена була
Моєму синові шість років, а дочці п’ять, живемо ми разом з моїми батьками. Дітей любимо, але не балуємо ні ми, ні дідусь з бабусею. Недавно мама мені розповіла,
Я після церкви на вихідних вирішила прибрати в сторону всі образи, і заїхати до дітей в гості, тим більше, за онучкою дуже скучила, вона в нас ще та
– Ох, скільки він мені нервів намотав за цей час! Говорив, мовляв, грошей мало, треба обом працювати, а не тільки йому одному, – скаржиться на чоловіка моя знайома
Ми з чоловіком і дитиною живемо в будинку батьків чоловіка. Будинок великий, місця всім вистачає. Свекруха ніколи до мене не чіплялася і в наші з чоловіком стосунки і
Я жила з батьками в селі, тому коли поступила в універ, вирішила деякий час пожити у брата. Нестор одружений, правда Анну ні я, ні вся наша сім’я, терпіти
– Я просто не можу вже сидіти в цій глушині! – ледь не плаче тридцятирічна Валерія, розмовляючи по телефону з далекого селища міського типу з мамою, яка перебуває
Відносини зі свекрухою рівно такі, на які вона здатна в даний момент, бо любить “біленьку”: нейтральні. Постійно мама чоловіка проживає вона під Києвом, збирається оце приїхати отримати пенсію
Я застерігала сина: перш, ніж брати заміж жінку з чужою дитиною, потрібно було сто разів подумати. Так я говорила синові, але у нього ж любов! А я тепер