Головна

життєві історії

– Правильно, раз вирішив розлучайся, там дівчина багата, з хорошої сім’ї, не те що твоя. Тільки почекати треба, ти 5 років з нею жив, а підеш з одного сумкою? Цю ж квартиру не поділити, треба дочекатися, коли вона кредит візьме і квартиру нову купить, ось тоді і подамо на розлучення. Двушка буде куплена в шлюбі, продамо її і гроші навпіл, хоч не без приданого в новий шлюб підеш! Машину собі купиш нову!
життєві історії 0
Розповідає Ніна… Я виросла в дитячому будинку, своїх батьків не пам’ятаю, залишилася сиротою, коли мені було лише два роки. У дитячому будинку, звичайно, життя не було цукром. За
Трирічна іменинниця, в сукні справжньої принцеси, вже не могла дочекатися приїзду бабусі і всіх інших запрошених гостей. Це ж скільки подарунків буде! Але гості, на диво, запізнювались. Уляна з чоловіком вже в десятий раз набирала номер Марії Степанівни, але на тому боці вперто мовчали. – Я образилась, і на свято до онучки не приїду, – через годину почули вони
життєві історії 0
Трирічна іменинниця, в сукні справжньої принцеси, вже не могла дочекатися приїзду бабусі і всіх інших запрошених гостей. Це ж скільки подарунків буде! Але гості, на диво, запізнювались. Уляна
– Подоброму просила, дай грошей, ти відмовила, ось я і взяла. Твої? Це мої гроші, ти на утриманні мого сина в декреті сиділа, так, що я маю право і на зарплату твою і на заощадження! І не кричи, немає більше тих грошей, я оплатила навчання синові, – відповіла мені свекруха
життєві історії 0
– Так все, ми розлучаємося, – заявила матері тридцятирічна Кіра, – вистачить, скільки можна це все терпіти. Чоловік робити нічого не бажає, третій рік вдома на дивані лежить,
Гості гомоніли за щедро накритим столом. Тому коли вперше пролунав дзвінок вхідних дверей, ніхто й не почув. Та й не чекали ми більше нікого. – Оксано, це салюти за вікном, чи ми ще когось чекаємо? – Я була неабияк здивована, коли відкривши двері, побачила на порозі Марічку з чотиримісячним Матвійком на руках. – Я ж просила! Для чого весь цей цирк?
життєві історії 0
Гості гомоніли за щедро накритим столом. Тому коли вперше пролунав дзвінок вхідних дверей, ніхто й не почув. Та й не чекали ми більше нікого. – Оксано, це салюти
Будинок батьків сестра продала і купила собі машину на ці гроші. А зараз проситься до мене пожити. Колись я сказав сестрі, що будинок вона може оформити на себе, я не буду претендувати
життєві історії 0
Будинок батьків сестра продала і купила собі машину на ці гроші. А зараз проситься до мене пожити. Колись я сказав сестрі, що будинок вона може оформити на себе,
Такого відношення до онука, Людмила Ігорівна не очікувала, і як тільки Олексій направився в свою кімнату, влаштувала на кухні дочки “бучу”. – Нехай краще хлопчина поживе у мене. А ви, задумайтесь над тим, що робите, – сказала жінка. В той же день вона взяла в одну руку Олексійка, в іншу велику сумку з речами, і відправилась додому
життєві історії 0
Такого відношення до онука, Людмила Ігорівна не очікувала, і як тільки Олексій направився в свою кімнату, влаштувала на кухні дочки “бучу”. – Нехай краще хлопчина поживе у мене.
На фоні Гриши Андріана і справді виглядала сірою мишкою. Всі дивувалися, що чоловік фотомодельної зовнішності, знайшов у такій звичайній дівчині, але перечити ніхто не смів – любов! І ось коли нашому Григорію вже було мало Львова, він надумав підкорити столицю, але брати з собою молоду дружину у нього в планах не було
життєві історії 0
На фоні Гриши Андріана і справді виглядала сірою мишкою. Всі дивувалися, що чоловік фотомодельної зовнішності, знайшов у такій звичайній дівчині, але перечити ніхто не смів – любов! І
Нам з подругою по 63 роки. Живемо не багато, грошей завжди не вистачає. Діти вже самостійні, а ми навіть подарунків з пенсій хороших онукам зробити не можемо, не говорячи вже про те, щоб десь самим відпочити. От ми і вирішили жити разом з подругою, а мою квартиру здавати. Обговорили всі деталі і вирішили з’їхатися
життєві історії 0
Нам з подругою по 63 роки. Живемо не багато, грошей завжди не вистачає. Діти вже самостійні, а ми навіть подарунків з пенсій хороших онукам зробити не можемо, не
Світлана почала себе «підгодовувати». Дуже часто в її словах стали звучати мотиви «щастя для себе». Вона дуже добре одягалася, дуже грамотно себе «живила» корисними продуктами. Фігура була бездоганна, тому вправами в спортзалі Світлана себе не стомлювала. І все частіше жінка стала говорити фразу: «Та навіщо мені це?» Під «цим» малося на увазі наявність сім’ї і дітей. Минуло 13 років, і ми зустрілися
життєві історії 0
Як часто жінки, перевантажені сімейними турботами і домашніми проблемами, з заздрістю дивляться на сусідів, подруг, не обтяжених такими речами, як діти, внуки, чоловік! Мені здається, дуже часто. Дивляться
Людмила вже давно на пенсії, тому живе скромно, на всьому заощаджує. Комунальні он які! Зайвого собі не дозволяє, грошей з дітей не тягне. У сина і дочки свої сім’ї, у обох є діти. Як любляча бабуся, Людмила справно дарує онукам подарунки. І ось невістка Таня відкрито висловила зневагу, отримавши в подарунок на свій день народження постільну білизну за 500 гривень. А син додав: “Не думай дарувати мені на день народження нічого дорогого і тисячну купюру в конверт не клади. А то Таня знову образиться”
життєві історії 0
Людмила вже давно на пенсії, тому живе скромно, на всьому заощаджує. Комунальні он які! Зайвого собі не дозволяє, грошей з дітей не тягне. У сина і дочки свої

You cannot copy content of this page