життєві історії
Десь у всіх моїх подруг, невістки, як невістки, а у мене… Ой людоньки. Як же важко жити. Може ви мені скажете: невже зателефонувати на одну хвилинку разочок в
Я заміжня вже 8 років. Спочатку, відносини зі Аллою Іванівною були натягнуті, але терпимі. Ми з Юрою, після весілля, оселилися на орендованій квартирі, в цей час мої батьки
Я більше не можу терпіти таке ставлення своїх батьків. Мені 15 років, у мене є молодша сестра Злата, якій п’ять років. Живемо ми в двокімнатній квартирі, і до
Є жінки, дивлячись на яких залишається тільки дивуватися – яким чином природа або тато з мамою, може, створили таке диво. За все своє життя я зустрічала тільки трьох
– Як Леонід твій, тримається? – запитує приятелька Антоніну Сергіївну, – да уж, такий удар, такий удар. Маша ж молодша за нього, та не хворіла нічим. І до
Моя подруга Маринка росла в небагатій родині. Батьки намагалися як могли, але на вчительські зарплати особливо не пошикуєш. А Маринці хотілося і одягатися краще, і подорожувати, і їздити
Все у них було добре, жили душа в душу, не сварилися. Навіть друзі-знайомі їм по-доброму заздрили. Все – та не все. Вже сім років не посилало небо Наталі
Валентина виховує сина сама. А все тому, що свого часу зв’язалася з одруженим чоловіком, далекобійником. Робота у нього така – їздити по різних місцях і містах. От Богдан
Я народилася і виросла в досить заможній родині. Мама моя ніколи не працювала, точніше працювала, але вийшла заміж за мого тата і стала доглянутою домогосподаркою. Звісно, і я
Зараз у мене досить великі розбіжності з мамою, я не розумію її ставлення, вона не розуміє мого. Справа в тому, що мій батько важко хворий і не може