Головна

життєві історії

Свекруху ніхто не примушує сидіти з онуками, вона це робить за власним бажанням. Нещодавно у нас з’явилася молодша дитина, синочок, йому 7 місяців. Так ось вона мені відкрито говорить, що “внучку я люблю, воно моє все. А до нього я не відчуваю нічого. Він для мене ніхто.” Як так можна? Ну навіть якщо і так, навіщо прямо і в слух це говорити та ще й перед гостями?
життєві історії 0
Свекруху ніхто не примушує сидіти з онуками, вона це робить за власним бажанням. Нещодавно у нас з’явилася молодша дитина, синочок, йому 7 місяців.  Так ось вона мені відкрито
Я розуміла, що у дитини повинен бути батько. Аліменти також були б не зайвими. Не люблю жаліти себе, але ситуація справді безвихідна. Я не тільки через пару місяців стану мамою, а й припустити не можу, хто ж батько дитини. Може це кароокий Ігор, з яким я познайомилась на дні народженні в подруги? Або світловолосий Сергій, який проводжав мене після корпоративної вечірки? 
життєві історії 0
Я часто чула такі історії, що жінка довгий час не знала, що носить під серцем дитя, але ніколи не думала, що таке може трапитись зі мною… Я з
На початку все було схоже на казку. Заручини були несподіванкою. Артем зробив це в нашому улюбленому місці, традиційно cтав на коліно. Пізніше я побачила каблучку – витончену, ніжну з маленьким діамантиком. Я не сумніваючись сказала – так! Минув деякий час, і я випадково дізнаюсь, що у цієї каблучки є минуле, і не таке воно вже й кольорове
життєві історії 0
Мені дивно писати про це, але це питання не дає мені спокою вже довгий час. Я дуже щаслива, що доля звела мене з Артемом. Він дає мені відчуття
Після дзвінка я подивилася на телефон Богдана і побачила, що у нього встановлений цей додаток. Я була здивована, але не хотіла скандалити перед батьками. Я мовчала, поки ми не приїхали додому. Спочатку він був розлючений, потім намагався звинуватити мене, та в кінці здався, і сказав, що це для жарту, і всі його друзі так роблять
життєві історії 0
Коли я виходила заміж за Богдана, я не думала, що все може так повернутись. Так, Богдану завжди подобалися компанії жінок, і до того, як він почав зустрічатися зі мною,
Галинка вийшла заміж два роки тому, через рік вона стала матір’ю. Я дуже вдячна, що дочка подарувала мені онука, якого дуже люблю. Я розумію, що з появою малюка збільшились і витрати. Поки вони не можуть впоратись без мене, тому, що маю, даю їм, та дедалі більше я задумуюсь, чи не роблю я їм “ведмежу послугу”
життєві історії 0
Іноді у мене складається враження, що я занадто багато думаю про інших і зовсім забуваю про себе. Кожна мама хоче добра своїм дітям, але тут повинні бути обмеження.
Лише одна сестра старша за мене. Потім я народилася, і пішло-поїхало. Мама була вагітна ще сім разів, востаннє три роки тому. Всього в домі 11 людей, і різниця у віці у нас справді колосальна. Коли народився наймолодший Іванко, я закінчила школу, а найстарша Марічка вже була заміжня
життєві історії 0
Одного разу мені було соромно говорити про братів і сестер. Пам’ятаю, заздрила усім, хто був єдиною дитиною в сім’ї. Ні, я любила  і люблю своїх сестер і братів,
Я з’ясувала, що життя трохи “пошарпало” Романа. Рано пішла з життя мати, а тато одружився знову, коли йому було десять. Нова дружина батька поводилася з ним добре, поки не завагітніла. У дванадцять років Роман змушений був піти в інтернат
життєві історії 0
Софійка народилася буквально через два тижні після мого двадцятиріччя. Батько дитини просто зник з нашого життя. Він посилав аліменти, але ніколи не цікавився Софійкою. У мене на той
Такого я ще не бачила! Вечір. Невеликий рибний магазинчик, в якому завжди свіжа риба. Ось після цього, коли тепер прохожу мимо бабусь з простягнутою рукою в метро чи на ганках супермаркетів, думаю: подати чи у борг попросити?..
життєві історії 0
Ось після цього, коли тепер прохожу мимо бабусь з простягнутою рукою в метро чи на ганках супермаркетів, думаю: подати чи у борг попросити?.. Вечір. Невеликий рибний магазинчик, в
Мені 33 роки, заміжня, дитині 3 роки. Я сиджу за обіднім столом, прибравши посуд після вечері, і розумію, що я нещасна. Я нічого не досягла, замість того, щоб зараз вже напрацьовувати стаж і ім’я, я тільки вчуся. У мене немає бажання займатися з дитиною, у мене немає бажання готуватися до іспитів, мене дратує чоловік, який не приділяє мені уваги, мені набридло мити посуд і прибирати, мені набридло вигулювати собаку
життєві історії 0
Починаючи з 23-х років я стала нещасна. До 19-ти у мене була звичайне життя, яке було розписане: закінчення школи, університет. Чому з 23-х, а не раніше? Тому що
– Знаєш, Руслано, ми з татом подумали, – обережно втрутилася мама, – що є багато пар, які не можуть мати дітей. Ти повинна народити дитину, іншого варіанту немає. Але після того, ти негайно віддаш її на усиновлення. Я плакала, захищалася. Батьки були непохитні, і все було ними вже сплановано
життєві історії 0
Якщо ви думаєте, що дітей віддають на усиновлення лише малозабезпечені люди, то ви дуже помиляєтесь. Я з хорошої та багатої  сім’ї, але я це зробила. Того літа я

You cannot copy content of this page