Головна

життєві історії

Коли народилися онуки, Ірина Павлівна трохи допомагала, але без особливого завзяття. Якщо просили посидіти, не відмовлялася, але ініціативи не проявляла. Хоча ми зверталися до неї тільки в абсолютно безвихідних ситуаціях
життєві історії 0
Віталік вчора сказав, що мати його на пенсію зібралася виходити. Що цей місяць хоче допрацювати, а з жовтня на заслужений відпочинок. Нічого особливо в цьому немає, але свекруха
Людмила Андріївна стала говорити, що я все роблю їй на зло, що я ніхто, а точніше сказати – “нянька” для її онука. Так тривало майже рік, і останньою краплею було, коли свекруха почала говорити, що я витрачаю її гроші. Я запитала, мовляв, які її гроші? – Ті, що я вам подарувала на весілля. – Я не витримала і сказала що вона багато собі дозволяє, що це був подарунок нарівні з подарунками моїх родичів, і взагалі, пройшло вже кілька років. Вона ніби цього й чекала, сказала, що я невдячна, як їй не пощастило з невісткою, що я позор її сім’ї
життєві історії 0
Коли я вийшла заміж, відносини зі свекрами були хороші. Але тільки до народження дитини. Потім Людмилу Андріївну наче підмінили. Живемо ми окремо, але вона стала приїжджати 3-4 рази
Всю п’ятницю і всю суботу займалися переїздом і прибиранням, розставлянням речей на свої місця, і ось, нарешті, все готово. Щасливі і втомлені, але все ще повні ентузіазму до нового життя вирішили запросити до себе сусідів, які живуть навпроти, щоб познайомитися, може навіть подружитися. Якби ж ми знали, що чекає нас попереду
життєві історії 0
Ми з Аллою вже років п’ять одружені. Почали планувати, як нам поліпшити житлове становище. Довго ходили приглядали підходящі варіанти і ось, нарешті, недавно купили квартиру в іпотеку. Ремонт
Денис ввечері сказав, що розлучиться, якщо я не буду його слухати, а я відповіла: “розлучайся”. Подали заяву на наступний день. Я зібрала речі і поїхала до мами, щоб все обдумати і нарешті виринути з безодні нещасного шлюбу. Мама радила все обдумати, поговорити перед тим, як рубати з плеча. Ми все обговорили – стало ще гірше
життєві історії 0
Наш шлюб тріщав по швах, і я не приховувала цього. Немає сенсу рятувати те, що врятувати було вже неможливо. Озираючись назад, варто було розірвати ці стосунки ще кілька
Ну хоч не ходи в магазини! Невже так необхідно тягти з собою дітей? Щоб вони хапали все з поличок і плуталися під ногами? А молоді батьки як себе ведуть? Про нас, людей похилого віку, і наш комфорт ніхто не думає
життєві історії 0
Ну хоч не ходи в магазини! Невже так необхідно тягти з собою дітей? Щоб вони хапали все з поличок і плуталися під ногами? А молоді батьки як себе
Я не люблю свою дитину. Вирішила сказати про це, щоб підтримати тих мама, для яких материнство на щастя, а – обов’язок. Повірте, таких чимало! Ні, я хороша мама, забезпечую свого синочка всім, що треба, піклуюся про нього, але без особливих почуттів
життєві історії 0
До 33 років на створення родини й дітей просто не було часу. Були романи, довгострокові або швидкоплинні, але насамперед я займалася кар’єрою, ставала на ноги. Спілкувалася з друзями,
Знайшла у чоловіка в шафі серед шкарпеток папірець. Розгорнула, а там – список. Список партнерш… І все б нічого, але їх у списку – 301!.. Це всі були до шлюбу, чи додаються й зараз?.. Не знаю, як з ним поговорити
життєві історії 0
В мене чоловік дуже привабливої зовнішності. Я теж досить симпатична, але він прямо красень, ще й підкачаний. Звичайно, я знала, що в Богдана до мене було багато жінок.
Ми з Максимом вирішили, що маму потрібно забрати ближче, до Києва, і купити їй квартиру. З цією метою ми запропонували відписати батькові всі три частки в нашій трикімнатній квартирі, але щоб продати батьківську двокімнатну, купити мамі квартиру в новобудові і потім скинутися на ремонт
життєві історії 0
У батьків є квартира, велика “трійка”, яку приватизували і розділили на 4 рівні частки: я, Максим і батьки. Батько в спадок отримав ще одну двокімнатну квартиру, в якій
З Ярославом ми стали жити дуже скромно, але нічого не допомагало, грошей все одно не вистачало. Тоді-то батьки і вирішили продати свою приватизовану квартиру, в якій ми зараз живемо, а нас переселити назад до себе, до кращих часів
життєві історії 0
Я вийшла заміж 3 роки тому. Мені 26, Ярославу 31, рік тому народилася донечка Софійка. І ми переселилися від мами (у них велика 4-х кімнатна квартира) в цю
– Знову нічого не вийшло. Лікар сказав, що більше ризикувати не можна, інакше це мені зашкодить, – тихе схлипування подруги з сусідньої кімнати порушувало тишу. – Мамо, ну чому все так? Чому таке відбувається з нами? Де я завинила? Лікар знову пропонував нам усиновити малюка. Але я не можу на це погодитися. Ця дитина завжди буде чужою для мене, а я так хочу нарешті обійняти свою
життєві історії 0
– Все, досить з мене. Я більше не можу все це витримати, – говорила Наталя. – Почекай, я розумію ти сильно втомилася, як і всі ми. Це нормально,

You cannot copy content of this page