Головна

життєві історії

Памперси, каже мама Славка, взагалі не потрібні, бо це дуже дорога і не корисна річ, раніше всі без них обходилися, її діти так виросли і онук виросте! Славко і під час нашого стрічання такий був. Про жодні кафе, а тим більше ресторани, навіть мова більша не йшла. Ви що! Заощаджувати треба, а не транжирити гроші. На день народження – одна троянда, та й та не першої свіжості, щоб дешевше, а навіщо витрачатися, якщо все одно через день зав’яне, тільки дарма витрачені гроші. Коли Славко бачив, що я незадоволена, казав, що коли одружимося, тоді й зекономлені гроші стануть у нагоді. Мені б бігти від нього якнайдалі ще тоді, але я погодилася вийти за нього заміж. Після скромного весілля ми стали жити з його батьками, і тут я зрозуміла, що у них така економія в сім’ї вважається не лише нормою, а й розумним плануванням. Меблі старі, ще з радянських часів, але міняти і робити ремонт у наш час – дорого і нема потреби, як сказала свекруха. Те, що потрібно давно викинути і забути, у них сто разів відремонтовано та скручено скотчем, їжа теж найдешевша. Я довго не могла звикнути, а робити зауваження не наважувалася, доки не народилася дитина. Отоді почалося
життєві історії 0
Славко і під час нашого стрічання такий був. Про жодні кафе, а тим більше ресторани, навіть мова більша не йшла. Ви що! Заощаджувати треба, а не транжирити гроші.
– Яке розлучатися, Анастасіє??? – це в мене кума запитує. – Вам по 76 років, ціле життя прожили! Ми одружилися з Павлом після третього курсу інституту. Три роки зустрічалися, а потім побралися, батьки нам влаштували пишне весілля – такі тоді були традиції. 43 роки ми з чоловіком прожили душа в душу, виростили двох дочок, трьох онуків. Завжди одне одного любили, поважали і підтримували, були одне одному опорою. І раптом чоловіка ніби підмінили. Я стала йому непотрібна. Спить в іншій кімнаті. А нерухомість він усю зареєстрував на себе, тобто Павло усьому господар. Я з’ясувала в нотаріальній конторі, що я, не маючи зареєстрованої на себе частки майна, не маю нічого для передачі у спадок своїм дітям і онукам. Чоловік почав потай шукати покупців на садову ділянку. Хоче нашу дачу тихцем продати!
життєві історії 0
– Яке розлучатися, Анастасіє??? – це в мене кума запитує. – Вам по 76 років, ціле життя прожили! Ми одружилися з Павлом після третього курсу інституту. Три роки
Мені 38 років, незаміжня, не маю дітей і у мене немає ніяких проблем. Маю хорошу роботу, сама купила квартиру і машину в обласному центрі, допомагаю батькам в селі. Мені ніхто не дає більше 28 років. Стежу за собою: йога з персональним тренером, басейн, косметолог. Маю дві вищі освіти. Подорожую, знаю англійську мову, зараз вчу французьку і іспанську. У мене немає ніяких проблем, я не розумію, навіщо жінки виходять заміж, йдуть жити до чоловіків чи свекрух, скитуються орендованими квартирами, відмовляють у всьому собі, щоб нагодувати і одягти дітей, тягнуть на собі купу чоловічої роботи. Планета перенаселена, а тому лишати по собі нащадків абсолютно не обов’язково і навіть не не варто. Батькам надсилаю десять тисяч гривень на місяць, ремонт зробила, машину купила хорошу, хоч і не нову. Але все одно для них “не така”, бо не дарую їм онуків. Наче це мій обов’язок! А повинна ж вийти заміж і купу діточок встигнути наштампувати. Ось подруга у мене є, з якою ми весело і цікаво колись проводили час, десять років тому вийшла заміж, тепер постійно жаліється
життєві історії 0
Мені 38 років, незаміжня, не маю дітей і у мене немає ніяких проблем. Маю хорошу роботу, сама купила квартиру і машину в обласному центрі, допомагаю батькам в селі.
Як тільки Ірина увійшла на кухню то почала обурюватися через сковорідку. Просто в неї їх дві: менша і більша. Я на одній смажила, ну а друга знаходилась поруч. – Вона вся в живу, мамо. Невже не можна було її прибрати. Тепер будеш мити дві, – з нервами скинула пательню у раковину Ірина. Мені так стало неприємно. Замість дякую я відчула на собі ось таку реакцію
життєві історії 0
– Після твого куховарства, мамо, мені прийдеться дві години кухню відпуцовувати. Коли ви смажили ці синички, то не могли прибрати іншу пательню з плити? Невже це не зрозуміло,
Я ж наготувала всього, що аж стіл гнувся. В гості прийшла і сестра Михайла зі своїм чоловіком. І моя рідна сестра з сімейством. Все було на столі, бо не хотілося, щоб гості голодні пішли додому. Але невістка лише глянула на мій стіл і пішла кудись з телефоном. А через пів годинки якийсь хлопчина привіз їй з доставкою суші. – Інно, бійся Бога, та чи їсти в мене нема що? Я таке не їм і вам не раджу. Все це надто жирне. – Мені хотілося сказати щось у відповідь, але я змовчала
життєві історії 0
– Мам, просто нічого не питай. Я так скучив за домашньою їжею. Але Інні про це ні слова. Мене від її піци, суш і пісних макаронів вже нудить,
Я цю стару хату під хороший план людям продала. На даний час там гарно живуть. На подвір’ї красується двоповерхова вілла. Але якби я не продала, то б нічого доброго не було. А так хоч ми з Юрою мали всі ці роки на чому їздити. Так, за виручені гроші я купила автівку своєму чоловіку. Я б і сама їздила, але прав не маю, тому логічно, що я її на Юру і оформила, щоб легше по документах було. Але моя Наталя затаїла за цей вчинок на мене велику обіду
життєві історії 0
Я цю стару хату під хороший план людям продала. На даний час там гарно живуть. На подвір’ї красується двоповерхова вілла. Але якби я не продала, то б нічого
Віко, а що це таке біля ліжка у вас в каструлі?, – запитала я дочку, коли приїхала їй допомогти з близнятками, яким ще навіть пів рочку не виповнилося. – Це таке собі ноу-хау від мого чоловіка, – відповіла дочка, а я на все це викотила очі
життєві історії 0
– Віко, а що це таке біля ліжка у вас в каструлі?, – запитала я дочку, коли приїхала їй допомогти з близнятками, яким ще навіть пів рочку не
Коли у моїх батьків почалися фінансові проблеми, я не роздумував – просто допомагав їм. Рахунки, оплата в аптеці, ремонт. Про це ніхто не знав. Ні Люба, ні Павло, тому що це була моя роль старшого сина. Тепер, після їх відходу у небуття, ситуація ускладнилася. Вони залишили мені все своє майно. І я не знаю, як пояснити це своєму брату і сестрі. У нотаріальній конторі панувала важка атмосфера. Я бачив, як Павло нервово стиснув кулаки. – Як таке можливо?! – раптом не стрималася сестра, стукаючи руками по столу. – Усе нажите батьками для Романа?! Це абсурд!
життєві історії 0
Я найстарший у сім’ї. В мене є ще молодша сестра і брат. І все життя я відчуваю тягар відповідальності. Коли у моїх батьків почалися фінансові проблеми, я не
Катрусю, щоб ти розуміла, гроші, які я тобі на весілля вислала, мені дав Ґжеґош. Я вже більше двох років в Польщі не працюю. Він забезпечує мене всім. А найголовніше, я нарешті почуваюся щасливою. Не те, що з твоїм батьком, – сказала я дочці. – Мамо, я не запрошую на своє весілля твого Ґжеґоша. Я хочу бачити на торжестві лише тебе. Там ж буде батько. Чи ти вже його викреслила з нашого життя? Я не хочу, щоб на моєму весіллі всі пліткували про твоє нове кохання. І взагалі, тобі має бути соромно, бо ти з татом не розлучилася, – наголосила дочка, яка все життя на моїй шиї сиділа
життєві історії 0
– Катрусю, щоб ти розуміла, гроші, які я тобі на весілля вислала, мені дав Ґжеґош. Я вже більше двох років в Польщі не працюю. Він забезпечує мене всім.
Ось цей будиночок на два поверхи ти рахуєш за дачу? Мамо, в нього ти вже скільки грошей вклала, а тут ще не початий край роботи. Ми ж думали з Юрою, що ти нам на машину в тій Італії складаєш. Ти ж сама, без чоловіка. Для кого ці квадратні метри? Таке враження, що аби нам з чоловіком не допомогти, – сказала дочка і вийшла з квартири. Я глянула на сестру, а вона на мене. – Здається, щось в цьому житті я зробила не так!
життєві історії 0
– Ось цей будиночок на два поверхи ти рахуєш за дачу? Мамо, в нього ти вже скільки грошей вклала, а тут ще не початий край роботи. Ми ж

You cannot copy content of this page