Головна

життєві історії

То добре, що у них з сином ще дітей нема і спільного не нажили, бо з такою дівулею розходитися треба! Я її тут задарма годую, навіть не допоможе нічого – все знімає і фотографує щось ходить – гори, кіз наших. Поїхала я на базар в Коломию на вихідних – і вона зі мною. Я таку сумку нагрузила, перла її сама, вона навіть не запропонувала допомогу. Навіть посуд не помиє! Та ще й мамою мене не називає – от нащо вона така
життєві історії 0
Я живу в невеликому прикарпатському мальовничому селі. Маю свою хату у хорошому стані. Вдова. Мій єдиний син Ярослав поїхав після школи навчатися у Київ та там і залишився
Мама чекала мене з тої гостини, як мала дитина. Думала, ввечері сяде перед телевізором і посмакує ресторанну їжу, або хоча б кусочком святкового тортика. Та не так сталося, як гадалося. Тітка Оля, коли я їхала, додумалася лише передати гостинець для собаки. Ми їй стільки добра зробили. З села через день торби до них возили, бо їм в місті важко. А їй для рідної сестри шкода наїдків, яких так багато залишилося. Я машиною два рази приїжджала в ресторан, бо не поміщалося
життєві історії 0
Мама чекала мене з тої гостини, як мала дитина. Думала, ввечері сяде перед телевізором і посмакує ресторанну їжу, або хоча б кусочком святкового тортика. Та не так сталося,
Ми з чоловіком сину на весілля більше подарували, ніж сваха, яка пів життя в Італії пропрацювала. Мені б було соромно. А коли справа дійшла до покупки молодим квартири, вона сказала, що поки грошей нема. – Я докладусь вже до ремонту. – Я не повірила, але нехай буде на її совісті. А на Матки Божої я була в свахи в гостях. Заходжу у ванну, а там душова кабіна нова, а у вітальні телевізор на пів стіни. Грошей вона немає
життєві історії 0
Моя сваха майже п’ятнадцять років в Італії на заробітках пробула, а дітям на весілля зробила такий подарунок, що я досі відійти не можу. Це тільки ми зі шкіри
Я вчора свекруху вигнала. Бо це лиш вона могла до такого додуматися! Я не подобалася їй одразу. Бо заробляла більше за Максима. Але я ніколи не дорікала тим чоловіка. Ми згодом квартиру власну взяли, живемо вже кілька років у своїй, вона у нас навпіл з чоловіком. Ну й ось зараз – схожа історія. Тільки вона ремонт робить, бо тримає в своєму селищі два магазини і нормальні гроші отримує. Так от вона запустила бригаду, а сама на два місяці до нас вирішила приїхати, поки її син, тобто мій чоловік знову у відрядженні. Подарунок вона сину зробила, за свої кошти – щоб завжди знав, що я роблю, хто до нас додому на чай-каву приходить і таке інше – ось так мені Марія Богданівна свій вчинок пояснила. Ну я вирушила з тими камерами і всіма своїми речами на вихід
життєві історії 0
Я вчора свекруху вигнала. Бо це лиш вона могла до такого додуматися! Я не подобалася їй одразу. Бо заробляла більше за Максима. Але я ніколи не дорікала тим
Як тільки я з дочкою виїхала за кордон, мій Вадим свою маму перевіз в нашу квартиру. Мене і словом ніхто не попередив. Повернулися в Україну ми в кінці жовтня, бо вже планували давати дочку в школу. Але протримались ми всього дві неділі. В своїй квартирі я почувалася чужою. На кухні все було по її. Всі каструлі в жирі, бо свекруха плином не користується, а на батареях висіли тряпки зі старих майок чоловіка. Але найгіршою проблемою був – кіт!
життєві історії 0
Як тільки я з дочкою виїхала за кордон, мій Вадим свою маму перевіз в нашу квартиру. Мене і словом ніхто не попередив. Повернулися в Україну ми в кінці
Живу я в селі на Чернігівщині. Село у нас маленьке, далеке від міського сучасного світу. Привела я знайомити кілька днів тому свого нареченого з батьками. Але дуже пошкодувала! Краще б ми з Мишком просто тихо розписалися. а потім їх перед фактом поставили! Мені дуже за низ соромно! Влаштували допит, а потім покликали мене на розмову. Вони мали деякі заощадження ще з того часу, коли вони разом їздили за кордон на роботу. Ті гроші ніхто ніколи не витрачав і зберігалися вони, звичайно, у валюті. – Ми ж як думали, Оленко. Що ти з нами залишишся, допомагатимеш нам. Ми ж не молодіємо
життєві історії 0
Живу я в селі на Чернігівщині. Село у нас маленьке, далеке від міського сучасного світу. З громадського транспорту лише автобус до райцентру. А там – хто як хоче
Ліда почала звинувачувати мого чоловіка, що то він викликав на неї поліцію, і по його вині вона попала на гроші. Почала казати, що ми ще поплатимось за це. Ми намагались пояснити, що нас того дня навіть дома не було і ми нічого не знали. А вже через день вийшла місцева газета, де чорним по білому було все описано, ще й фото зроблене дроном опублікували. Ходила вона, як не вмита, але пробачення так і не попросила
життєві історії 0
Вчора в нас в селі була неприємна ситуація, поліція оштрафувала нашу сусідку, за те що вона палила бульбиння. Сума була не маленька. За ці кошти вона спокійно могла
В неділю в моєї племінниці було весілля і хрестини заодно. Хоча, я б сказала, що це більше гостина була. Я з самого рання також встала, і голубців накрутила, і салат з бурячків, щоб з собою взяти. Соломія заслуговує. Але коли прийшлось йти додому, то в руки мені вложила замість торбинки з пляцками – кості. – Буде в твоїх собак свято. – Додому я йшла, як не вмита. Кликала мене сестра і на поправини, але я вже не йшла!
життєві історії 0
В неділю в моєї  племінниці було весілля і хрестини заодно. Хоча, я б сказала, що це більше гостина була. Я з самого рання також встала, і голубців накрутила,
Я пропрацювала в Італії майже 30 років. Всіх трьох дітей забезпечила квартирами, дочок – машинами. Зяті досі нормально не працюють, зате слухаються мене у всьому, чоловіку допомагають. Зараз приїхала додому у Львів до родини на місяць і ще поїду знов на два роки – треба допрацювати до гарної пенсії. Але що я зрозуміла – я молодша душею і зовнішньо навіть за своїх дочок, не кажучи про ровесниць. Подруг тут нема. Буду заробляти собі, щоб придбати маленьку квартирку і лишитися в Італії. Рідні й чоловік ще не знають, не казатиму, що покину їх
життєві історії 0
У мене не легке життя, але я не жаліюся, бо маю купу бонусів, як то кажуть. Я рано вийшла заміж, у 19 років. У 21 народила старшу донечку,
Свекруха виорала з самого ранку картоплю. Я, як зазвичай, готую всім на пів дев’ятої сніданок, бо і діти в школу і я на роботу. Зварила я картопельку з сердельками і салатик зі свіжих огірків, помідорів туди не давала, бо мої сини не люблять. Тут свекруха вчепилась за ті помідори. Я з десяток раз пояснила, чому саме не давала. – Хочете помідор, наріжте собі окремо в тарілку. – Я й уявити не могла, чим ця “буря” закінчиться. Тепер сиджу і думаю, що з цим всім робити
життєві історії 0
Дівчата, у кого ще така свекруха – артистка. Сьогодні на кухні мала таку неприємну ситуацію. Весь тиждень мій чоловік поводив себе негідно, додому приходив “веселий” – ну ви

You cannot copy content of this page