Головна

життєві історії

Я вже майже рік, як кормлю всю сімейку дочки. Спершу я давала гроші Христині, а вона вже керувала ними, як хотіла, а потім, почала з нею в супермаркет ходити. Але недавно я попросила дочку на вечерю до мене приходити, але без свого Володі. Ще я його тільки на старість літ не кормила. Але Христина моя образилася, бо їй ще чимось окрім вечері треба дітей і чоловіка годувати на сніданок і обід. – Часи важкі. Ми ж не проживемо без твоєї допомоги!
життєві історії 0
Я зрозуміла, що роблю і зятю і дочці ведмежу послугу, і цю “лавочку прикрила”. Христина моя на мене затаїла образу. Каже, якщо мені їх не шкода, то хоча
Свекруня мені така й видає: – Запропонуй чоловікові яєчню, бо ти – безкоштовна робітниця, маєш мого синочка доглядати! Марина Дмитрівна сказала мені це вранці на кухні кілька місяців тому. Я відповідаю: – Ваш син цілком молодий і повноцінний чоловік, приготує собі сам. – Чоловіків вранці треба годувати, інакше вони шукатимуть, де їх нагодують! Юрко заробляє недостатньо для всіх потреб сім’ї, але трохи більше ніж жінка – тому «на роботі» працюють двоє, а «по дому» – тільки жінка, тобто я
життєві історії 0
Свекруня мені така й видає: – Запропонуй чоловікові яєчню, бо ти – безкоштовна робітниця, маєш мого синочка доглядати! Марина Дмитрівна сказала мені це вранці на кухні кілька місяців
Максим наполягає на тому, щоб ми забрали його лежачу маму до себе в будинок. Я категорично проти. Більш того, я навіть знайшла хороший заклад, куди можна свекруху перевезти. Просто в мене є приклад того, як це важко доглядати старшу людину. Моя мама вже майже п’ятнадцять років так живе. А недавно сестра Максима, яка після 24 в Німеччину переїхала, мені зателефонувала. – Я тобі гроші платитиму за догляд! – Після почутого у відповідь вона Максиму пожалілася!
життєві історії 0
Мені лише 44 роки і ставити на своєму житті жирну крапку у вигляді – доглядати до останнього свою свекруху, я не збираюся, хоч би як мене не вмовляв
Після весілля я пішла в невістки, де на плечах нашої сім’ї, завжди сиділа свекруха і її одинадцятирічний синочок. Весь цей час мені потрібно було готувати їсти на велику сім’ю, що мене дуже втомлювало. В певний момент в нас з чоловіком на цьому етапі виникли суперечки. Гриша мене зрозуміти не хотів. Тому я зібрала речі і синів і повернулась жити до своїх батьків. Чоловік мотався від мами до нас, але одного дня таки прийняв рішення, з ким хоче жити
життєві історії 0
За свого Грішу я вийшла заміж, коли мені було вже двадцять три роки. Познайомились ми на весіллі у моєї сусідки. Григорій мій був родичом нареченого. Сам не місцевий
«Ти не любиш мого сина!». Саме ця фраза, кинута чоловіком. Я всерйоз задумалася, а чому, власне, я його маю любити? Я його у свою сім’ю не брала, мені його маленького привели та поставили перед фактом
життєві історії 0
«Ти не любиш мого сина!». Саме ця фраза, кинута чоловіком якось у суперечці, ввела мене у ступор. Я всерйоз задумалася, а чому, власне, я його маю любити? Я
На сьогоднішній день нічого не плануй. Ми зараз пообідаємо, ти помиєш посуд і ми з тобою ліпитимемо котлети. Запам’ятай: у тебе в холодильнику завжди повинні бути готові котлети. Щонайменше тридцять штук. Щоб твій чоловік ніколи не був голодним удома. Зрозуміло?
життєві історії 0
У жовтні проводили відпустку у свекрухи, і в цей же час до неї приїхала подруга разом із чоловіком із іншого міста. Приїхали вони без попередження, але нічого, будинок
Ми святкували місяць назад мій день народження, 35 років. Свекруня моя це й вчудила. А потім ходить мало не щодня  придивляється до мене – одягла я їх чи ні? Куди такі грубі? На пальці ніг, під шкарпетки? Ну чесне слово. А цими вихідними мама чоловіка помітила в Улянки айфон, передостанню модель ми їй взяли, якраз грошей вистачило мені з продажу того її барахла, яке мама чоловіка мені припіднесла, вважаючи сімейними коштовностями. Наш сімейний бюджет не дозволяв купити дитині такий гаджет, адже він коштує 40-50 тисяч гривень. А потім я стала поганою невісткою, свекруха квартиру перепише на дочку. Через мене мій чоловік такої милості від мами тепер позбавляється
життєві історії 0
Ми святкували місяць назад мій день народження, 35 років. Свекруня моя це й вчудила. А потім ходить мало не щодня  придивляється до мене – одягла я їх чи
Приїжджаю я до дітей в суботу, а Василинка на вулиці, грається в футбол з сусідським хлопчиком. – Вась, Вась, пасуй! – Я ще подумала, чому Вась, це ж дівчинка. А через годинку Анна покликала всіх до столу. – Вася, роздай усім виделочки і серветочки і про бабусю не забудь. – Анно, що за Вася? Може мені хтось в цій хаті це пояснити? – А ми так Василинку завжди гукаємо, – сказала Вікторія, найстарша онучка. Додому я їхала вся в роздумах. Хай вже буде Вася, лиш би з тими дітьми заспокоїлись. Бо п’ятеро прогодувати – не просто, ще й всі дівчатка
життєві історії 0
Діти назвали дочку Василиною. Я нічого не говорила, але вони почали її кликати Вася, а все тому, що вона в них четверта дівчинка, а вони мріяли про хлопчика.
Ми планували в село їхати разом, але з самого ранку зі мною зв’язалась колишня і попросила посидіти з сином, бо в нього жар, а Уляна записана на манікюр. Я не думаючи почав збиратися. Але в цей час мені зателефонувала моя мама, вони з татом повинні були їхати в село разом з нами однією автівкою. – Мам, Марічка поїде маршруткою, бо я потрібен Матвійчику. – Тут мама не втрималася і втрутилася. До сина того дня я не поїхав, і це було правильним рішенням!
життєві історії 0
Я дуже кохав Уляну. Ми жили душа в душу, але лише чотири роки. В нас народився синочок, з яким я планував в майбутньому ходити на риболовлю, навчити майструвати
Я дочці так і сказала, що або він бере наше гарне родове прізвище “Лисенко”, або про долю в спадку нехай Ліля забуде, все сину залишу. Ну як я буду навіть перед сусідами виглядати, коли в мене по двору “собачки”-онуки бігати будуть? Ще й не особливо породисті, я вам скажу, бо зять там щось таке, з робочого люду. А дочка-собачка – ну за що мені оце все? Добре, чоловік на небесах шість років вже – він би не знаю, як би це сприйняв! Та я не змирюся, це вище моїх сил. Я як почула його прізвище – ледь зі стільця не впала
життєві історії 0
Я дочці так і сказала, що або він бере наше гарне родове прізвище “Лисенко”, або про долю в спадку нехай Ліля забуде, все сину залишу. Ну як я

You cannot copy content of this page