Головна

життєві історії

Я сама з села на Волині. Багато чого пройшла в житті, зараз в Італії. І не думала ніколи, що колишній чоловік грошей проситиме, а воно он як сталося. Йому вже не довго лишилося, якщо я не допоможу. Василько перед цим таємно поїхав у місто, нікому нічого не сказав, знайшов ювелірну крамницю, віддав, напевно, кілька своїх зарплат, щоб здивувати мене. Спогади, які мені ніколи не забудуться. Наші батьки, навіть якби вони мали потрібну суму, все одно були проти нашого переїзду, вони хотіли бачити нас біля себе в селі. в мене нарешті видалася нагода зробити дочці на весілля гарний подарунок – квартиру у місті. Я вважаю, моя дочка має виїхати з села за будь-яку ціну до Луцька
життєві історії 0
Я сама з села на Волині. Багато чого пройшла в житті, зараз в Італії. І не думала ніколи, що колишній чоловік грошей проситиме, а воно он як сталося.
Я до приходу в гості свекрухи Ірини Іванівни готувалася, борщ як вона любить зварила, оселедець сама засолила, салатиків пару зробила і шарлотку запашну спекла. Але коли я побачила, що вона дітям по парі шкарпеток вручила – я нічого з того на стіл не поставила. Посмажила їй два яйця і насіння соняшника насипала в піалу. На здоров’я! Два дні тому зовиця хвалилися, які мама подарунки привезла їй і дітям. Свекруха ще до того, як повернулась зі своїх 15-річних італійських заробітків оголосила всім, щоб грошей ми не чекали – ні зовиця, ні ми з чоловіком, що вона буде брати собі дві квартири
життєві історії 0
Мама чоловіка поїхала на заробітки в Італію після розлучення з батьком мого Миколи. Квартира, у якій вони жили, залишилася свекрові, бо то оселя ще його матері. Свою ж
На виписку онука я не пішла, сказала, що тиск мені скочив, на хрестинах в неділю також не з’явилася. Невістці я навіть не дзвонила, передала через сина, що погано почуваюся і не хочу заразити немовля. Має минути трохи часу, щоб я змирилася з появою п’ятого онука. Я ж до останнього надіялася, що доля подарує мені дівчинку. Нехай діти ображаються, нехай роблять що хочуть. Зараз стільки можливостей визначити стать дитинки, а вони все в сліпу зробили
життєві історії 0
Не пішла я ні на виписку, ні хрестини онука, і мала на це повне право! Може мене інші бабусі і засудять, але я вже не змогла приховувати своє
Недавно ми до церкви одягнуті у вишиванках йшли, так заведено у нас на свята. То моя невістка таке вчудила, що я мало з сорому, крізь землю не провалилася, як її побачила. Вона додумалась білу вишиванку підшити жовтою ниткою, бо їй там порвалось, а вона спішилась і не знайшла білої нитки. Та я кравчиня за професією, люди до мене несуть свої речі підшивати, ще подумають, що я з невісткою не в гарних відносинах. Чим тільки думала, хто його знає
життєві історії 0
На старості літ дочекалась, що ще маю вихованням чужої дитини займатись. Живу я з сином і невісткою. Вже рік минув з того часу, як мій син Андрій привів
Я ніяк не можу зрозуміти, чим керується чоловік, коли бере на себе роль “доброго поліцейського”, в той час, як я зі шкіри лізу, щоб в дочки було гарне майбутнє і щаслива доля. Остання “буря” з Андріяною закінчилася тим, що вона грюкнула дверима і сказала, що не хоче мати таку матір, як я. Ну не переймається Олег, що одного дня наша дочка в подолі принесе
життєві історії 0
Я ніяк не можу зрозуміти, чим керується чоловік, коли бере на себе роль “доброго поліцейського”, в той час, як я зі шкіри лізу, щоб в дочки було гарне
Ми з Тарасом одружені всього два роки, є дитинка. До шлюбу перейшла жити до нього, а він тоді жив з мамою. Спочатку мене все влаштовувало: мама в коханого вогонь, ми подружилися. До того ж, не потрібно платити за квартплату велику суму, як на орендованій квартирі. І ось досі живемо з його мамою у власному будинку, який давно вимагає капітального ремонту. Кругом цвіль, стара підлога, меблі та багато мотлоху. Є в мого Олександра своя трикімнатна квартира, але його мама її здає одній сім’ї вже як 10 років. А платять мешканці за трикімнатну квартиру 1200 гривень і все!
життєві історії 0
Ми з Тарасом одружені всього два роки, є дитинка. До шлюбу перейшла жити до нього, а він тоді жив з мамою. Спочатку мене все влаштовувало: мама в коханого
Мама мого чоловіка полинула не небеса 10 років тому, і відтоді свекор – у мене на голові в прямому сенсі. Звичайно, тато на сина молився і все таке, але я навіть уявити не могла, що 60-річний чоловік перетвориться на щось гірше за малу дитину й стару бабу разом узятих. По 5-6 разів на день розповідає мені, як потрібно Станіславчика, чоловіка мого, годувати, як сорочки прасувати, як будити, щоб у нього цілий день гарний настрій був. В садок не треба – все сама маю робити і справлятися: і робота, і дитина, і будинок, а то Стасик втомлюється. Він сказав: “Я їду 25 вересня. Збери речі малого. Це не обговорюється!” І кинув слухавку
життєві історії 0
Мама мого чоловіка полинула не небеса 10 років тому, і відтоді свекор – у мене на голові в прямому сенсі. Звичайно, тато на сина молився і все таке,
Поки синочок мій Артем вже більше року захищає Україну і робить за допомогою рідної сестри ремонт у новій квартирі, невістка з дитиною жили в Португалії. І ось ця Любка повернулася, в “квіточку” вся! Така невістка й дружина нам точно не потрібна! Я поговорю з сином, він має наступного тижні у відпустку прийти. Плече, зап’ястя, литки обидві! Соромно комусь сказати, що це дружина мого сина і мати онучки. Ще й одяг такий носить, аби все видко було. Невістка Люба не подобалася мені одразу: така вже фіфа, манікюри, педикюри, косметологи, у гороскопи й таро якісь там вірить, свят релігійних не дотримується, до храму не ходить
життєві історії 0
Сама я з села ан Полтавщині, вихована у строгості. Поважала батьків, слухалася й допомагала у всьому. Навіть заміж я вийшла не за того хлопця, котрого любила, а якого
Вчора – грюк-грюк у двері. Знову Галина Петрівна прийшла з квартири під нами. Ногами в двері. Прийшла вчити, як нам жити, коли дома бувати, коли нашій дитині ходити, бігати, сміятися. Ми живемо у багатоквартирному панельному будинку. Під нами мешкає бабуся, сама. Діти, онуки Галини Петрівни мешкають окремо. Моя свекруха Наталя Павлівна розповідала, що вона завжди влаштовувала вистави з викликом міліції, коли її син, а потім і дочка бігали по квартирі, стукала в батареї. Якщо все вище сказане не виконується, то я повинна з дитиною поїхати до мами, інакше вона нас виселить
життєві історії 0
Вчора – грюк-грюк у двері. Знову Галина Петрівна прийшла з квартири під нами. Ногами в двері. Прийшла вчити, як нам жити, коли дома бувати, коли нашій дитині ходити,
Коли я була маленька, то на половину росла в бабусі й дідуся, вони у всьому допомагали моїм батькам. Бабуся зі мною й сестрою гралася, займалася, шила, вязала, вишивала, малювала. У мене в дитинстві, та й у юності були справжнісінькі бабусі та дідусі. Але моя мама й свекри – обняти й плакати, я зовсім, вкрай розчарована, а ще онуків просили! Свекруха навіть на це нездатна. Вона просто сидить і чекає, коли приготують, подадуть, піднесуть
життєві історії 0
Коли я була маленька, то на половину росла в бабусі й дідуся, вони у всьому допомагали моїм батькам. Бабуся зі мною і сестрою гралася, займалася, шила, вязала, вишивала,

You cannot copy content of this page