Коли не стало тата, моя 80-річна мама залишилась жити сама, і це було повністю її бажання. Але в один момент я зрозуміла, що дуже потрібна їй. Я просто приїхала, сказала, щоб вона збиралася, і забрала її до себе додому.
І ось у мене вдома з’явилася дівчинка, яка виглядає старенеькою, але віком близько 4 років. Вона ходить в красивій нічній сорочці, колготочках і з красивою гулечкою на голові. Чую по коридору шурхіт капців – значить, мама йде на кухню.
Вона може гратися з собакою, озирається на всі боки, їй здається, що в квартирі, крім нас, живе ще хтось.
Вона розповідає мені цікаві історії про цих людей. Вона багато спить і любить солодке, яке я їй щодня підкладають в тумбочку.
Мама завжди перевіряє свою обручку, боячись її загубити. Я розумію, що вона дуже потребує мене. Коли я приходжу додому з роботи, вона дивиться на мене, ніби не бачила кілька років. Вона відмовилася від свого життя і повністю довірилася мені, так само, як колись я їй довіряла…
Мені ж теж вже не 15 років, я на пенсії, мої діти поїхали по різних містах. А зараз я знову щовечора на кухні, варю обіди, готую пироги, як колись давно, коли діти ще жили зі мною.
І що ж я відчуваю? Спочатку я була налякана, але не тією обставиною, що мама буде жити зі мною. А тим, що коли пішов тато, три роки тому, вона була такою сильною і впевненою в собі жінкою. Сказала, що буде жити сама. А зараз, через три рокивона зовсім інша. Мені було дуже шкода мою маму, яка все життя присвятила мені – своїй дитині.
Я все знаю. Знаю, що мама все одно піде за татом. Але зараз вона зі мною, у мене знову є дочка, нехай їй 83, але вона зі мною поруч! Хочу, щоб її дні були дуже щасливими, щоб вона знову відчула те тепло, яке було між нами в моєму дитинстві. А я не буду потім картатися, що не допомогла, щось не зробила.
Я хочу сказати спасибі моїй матусі за все! За моє виховання, за ту радість, яку вона мені дарувала. Хочу подякувати за те, що вона зі мною поруч, і нехай буде ще як можна довше!
…Діти виростають, і їм здається, що не так важливо приїжджати до батьків і щось робити для них. Іноді син або дочка можуть образитися на матір і не розмовляти роками. А потім, коли приходить усвідомлення, то може статися так, що це усвідомлення нікому вже не потрібно. Але ж мама – це найголовніше слово в житті людини!
Просто візьміть телефон хоча б раз на день, і зателефонуйте своїй мамі, ось побачите, вона дуже зрадіє!
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
