“Ліниве” печиво, яке готується в мікрохвильовій печі за 3 хвилинки: якщо ви хочете привити любов до кулінарії своїм дітям, то раджу почати саме з цього рецепту. Спільне приготування принесе вам море радості!
Готується дуже легко, швидко, а інгредієнти такі, що знайдуться на кухні кожної господиньки.
Я готувала з синочком, якому шість років, він від такого процесу в захваті!
Для приготування вам знадобиться:
– масло – 90 гр.
– борошно – 12 ст. ложок
– цукор – 4-5 ст. ложок
– яйце – 1 шт.
– розпушувач – 0,5 ч. л.
– шоколад – 1 плитка (можна з горішками)
– ванільний цукор – 1 пачка
Готуємо наше неймовірно смачне печиво так:
Масло розтопити, додати яйце, збити вінчиком.
В декілька етапів додаємо просіяне борошно, добре розмішуємо. Додаємо розпушувач та ванільний цукор.
Замішуємо руками еластичне і туге тісто.
Подрібнюємо шоколад і додаємо до тіста. Гарненько вимішуємо.
На посуд, в якому можна випікати в мікрохвильовій печі, кладемо пергамент.
Відщипуємо трішки тіста, робимо невеличку кульку, і злегка притискаємо. Між печивом на формі має бути достатньо місця, адже воно підросте.
Кладемо в мікрохвильову піч на три хвилинки. Після перевірте, чи готове, якщо ні, допечіть ще 1 хвилинку. В мене готувались 3 хвилинки і – ідеально!
РS: вони не будуть рум’яними, тому на колір уваги не звертайте.
Порада: на першу порцію не кладіть багато печенюшок, щоб правильно, під свою мікрохвильову піч, підібрати час.
Готові печенюшки прикрашаємо цукровою пудрою.
В кого немає мікрохвильової печі, можна готувати і в духовій.
Смачного, дорогі мої!
Автор – Наталя Усенко
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла