Порадуйте соїх гостей чимось смачненьким. Пропонуємо вам приготувати маково-вишневий рулет до чаю.
Готується легко та швидко. А яким смачним виходить! Джерело
Інгредієнти (на 1 рулет):
- 1 яйце (для змащування рулета)
- 125 г борошна
- 65 г сиру (домашнього)
- 1 чайна ложка порошку до печива (розпушувача)
- 20 г цукрової пудри (2 чайні ложки)
- 40 мл молока
- 35 мл олії (1,5 столові ложки)
- 140-200 г готової макової начинки (сухої)
- дрібка солі
- жменька морожених/свіжих вишень (можна замінити на родзинки)
Спосіб приготування:
1) Сир перетерти через сито. Додати молоко + олію.
2) Змішати борошно + сіль + розпушувач тіста + цукрова пудра. З’єднати рідкі та сухі інгредієнти. Замісити тісто.
3) Макову начинку залити 100 мл окропу. Настояти 15 хвилин.
4) Розкачати тісто (не тонко!).
5) Краї тіста змастити яйцем.
6) Викласти запарену водою макову начинку і вишні (мак викладати не до самих країв тіста).
7) Деко злегка змастити олією. Верх маківника змастити яйцем.
8) Випікати при 180 градусах (30-45 хв.).
9) Після випічки притрусити цукровою пудрою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір