Мої діти обожнюють ці конвертики: начинка може бути будь-яка. Я на даний час роблю з яблуками. До тіста дріжджі не йдуть. Все легко та швидко. Впораються навіть школярики!
Надзвичайно смачні, ароматні та ситні конвертики з яблуками. Їх дуже легко та швидко готувати, без використання дріжджів. Сирне тісто виходить ніжне та м’яке, а начинка соковита. Вони добре підійдуть до чаювання, а також, щоб покласти дитині з собою до школи.
Вам знадобиться:
Тісто:
Сир домашній 150 г;
Цукор-пісок 75 г;
Куряче яйце 1 шт.;
Дрібка солі;
Борошно пшеничне 250 г;
Ванілін 1 п.;
Розпушувач для тіста 1 п.;
Соняшникова олія 6 ст. л.
Начинка:
Яблука 3 шт.;
Цукор-пісок 100 г;
Кориця 1 ч. л.;
Мак 1 ст. л.
Готуємо так:
З’єднайте сир, цукор, яйце, сіль, олію, ванілін та ретельно перемішайте.
Додайте просіяне борошно і розпушувач, замісіть тісто, накрийте плівкою та дайте відпочити 20 хвилин.
Розділіть тісто навпіл. Розкатайте одну половину у вигляді кола d 24 см і товщиною 5 мм.
Розріжте на 8 частин та біля широкого краю кожної, покладіть скибки яблука і присипте їх корицею й цукром.
Загорніть конвертиком, починаючи з вузького кінця, обернувши ним широкий край та закріпіть знизу.
Перекладіть заготовки на застелене пергаментом деко, змастіть збовтаним жовтком з молоком та посипте маком.
Випікайте 25 хвилин в розігрітій до 180°С духовці до золотистого кольору.
Смачного, друзі!
Фото з вільних джерел
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті