fbpx
життєві історії
Напередодні вихідних Уляна мені задзвонила. Ми побесідували, але нам цього було мало, тому я й запросила подругу з сином до себе в гості. Наші діти з одного року, їм весело і цікаво разом. Ми ж з Уляною сіли у вітальні за столом, включили на повторі улюблену “Холостячку”, і давай говорити про життя. З того часу минуло декілька днів, а я все ніяк не можу заспокоїтись. Ну треба ж бути такою наглою!

Напередодні вихідних Уляна мені задзвонила. Ми побесідували, але нам цього було мало, тому я й запросила подругу з сином до себе в гості. Наші діти з одного року, їм весело і цікаво разом. Ми ж з Уляною сіли у вітальні за столом, включили на повторі улюблену “Холостячку”, і давай говорити про життя. З того часу минуло декілька днів, а я все ніяк не можу заспокоїтись. Ну треба ж бути такою наглою!

Її Матвійчику 1,5 роки. Поки наші малюки поралися з іграшками, ми пили чай і розмовляли про життя.

І ось почалася у нас дивна тема. Все почалося з того, що нам видали місце у саду, але я не хотіла віддавати дитину в ясельну групу. Устим, на мою думку, був ще не готовий, а до вічних сопельок була не готова я. Та син любить грати з дітьми, але до чужих дорослих ставиться насторожено.

Коли подруга це почула, покрутила пальцем, самі розумієте де. Мовляв, у мене в голові суцільне материнство, треба відпочивати. Уляна сказала, що вона мені заздрить, адже їм ще, як мінімум, чекати цілий рік.

Мені стало цікаво, що нею рухає. На роботу вона не збиралася — у їхній родині чоловік чудово заробляє. Виявляється, вона з самого народження була переконана, що свекруха няньчитиме онука. Тільки не розрахувала одне – Людмила Іванівна працює з ранку до ночі.

– Подумаєш, має 6 тисяч зарплату. Краще б Матвійка няньчила, а я відпочивала б. Молодість просиджую, прикро ж, — коментувала Уляна.

Та й свекруха молодець. Вона явно дала зрозуміти, що не збирається перетворюватися на безкоштовну няньку. Вона сина виростила і впоралася зі своїм обов’язком. Оскільки свекруха не хоче няньчитися з Матвійком, Уляна мріє чим швидше відправити сина в дитячий садочок.

Щиро кажучи, після цієї розмови я змінила про неї думку. Тобто мама не хоче приділяти час рідній дитині. То нехай здасть у дитбудинок, у чому різниця? Для чого приводити на світ дитину, якщо ти не хочеш її виховувати?

Я довго міркувала про це і згадувала своє дитинство. Я не любила бувати в дитячому садочку і у бабусі – я любила домашні посиденьки з батьками.

Цей світ уже не буде тим самим. Мамам не потрібні власні діти, а бабусі живуть самі по собі. Мабуть, у мене застаріла думка, але я ніколи до такого не опущуся.

Що скажете з цього приводу.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!