Не салат, а казка! Приготувала на ювілей дочки, і навіть не думала, що він стане родзинкою святкового столу. Дуже цікавий, а в приготуванні надзвичайно легкий!
Спробуйте обов’язково!
Для приготування вам знадобиться:
листковий салат – 1 качан (250 г)
куряче філе – 300 г
великий апельсин – 1 шт.
сир Фета – 100 г
грецький горіх (ядра) – 50 г
зелень петрушки (за бажанням) – 4-5 гілочок
мелений коріандр – 1 ч. л. або за смаком
сіль, чорний мелений перець – за смаком
Інгредієнти для заправки:
натуральний йогурт без наповнювачів – 8 ст. л.
рідкий мед – 2 ч. л.
гірчиця (лагідна) – 2 ч. л.
Готуємо так:
Куряче філе поздовжньо розрізати навпіл, з обох боків натерти сіллю, перцем та коріандром.
На пательні розігріти невелику кількість соняшникової олії, викласти куряче філе і на середньому вогні смажити його по 7-8 хв. з кожного боку.
Готове куряче філе нарізати невеликими шматками.
Апельсин ретельно очистити від шкірки. Поздовжньо розрізати його дольками на 8 частин. Кожну частинку порізати невеликими шматками.
Ядра грецького горіха, помішуючи, обсмажити на сухій пательні до характерного запаху.
Готуємо заправку. У невелику мисочку налити йогурт, додати гірчицю, мед і все ретельно перемішати до однорідного стану. Заправка готова.
Чисте листя салату порвати руками і викласти в салатницю. Туди ж додати нарізане куряче філе, шматочки апельсину і підсмажені горіхи, які, за бажанням, можна трохи подрібнити. До салату додати половину заправки і акуратно перемішати.
Салат з куркою, апельсином та Фетою готовий.
Салат викласти на порційні тарілки. Зверху викласти шматочки сиру Фета і полити заправкою, що залишилась. Салат з куркою, апельсином та Фетою готовий.
Сподіваюсь, Вам сподобається. Смачного, друзі!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини