iBilingua

Привіт, куме, як твої справи? Як здоров’я? – Вітаю, та нічого. А ти чого така весела, в лотерею виграла? – Та ні. Просто заповіт склала. Стільки часу на це, виявляється, йде. Таїсія була з тих енергійних жінок, які «коня на скаку зупинять». Вона любила свою роботу в їдальні, яка потім перекваліфікувалася на досить гарненьке кафе. Віддала цій справі більшу частину життя. Знайшла в собі сили розійтися з чоловіком. – Синам взагалі не скажу

Привіт, куме, як твої справи? Як здоров’я? – Вітаю, та нічого, і слава богу.

життєві історії 0

Моя донечка Соломійка рік тому вийшла заміж за Любомира, хлопця доброго, працьовитого, привітного. Я дуже рада за них. Скоро вони будуть робити перший внесок за квартиру, а поки що вони живуть на орендованій. Все було спокійно, доки до них у гості на 2 тижні не приїхала свекруха, тобто моя свашенька Оксана. Усі шафки перерила, щось викинула, щось переставила, поки що молоді на роботі. А Соломійка моя просто в осад випала від такої поведінки другої матусі. – То мені на ліжку лежати весь час? У вас ще стільки треба зробити! Кажу їй: «Ну з’їж трохи, з поваги»

Моя донечка Соломійка рік тому вийшла заміж за Любомира, хлопця доброго, працьовитого, привітного. Я

життєві історії 0

Тієї середи я прокинулася рано. З ліжка щодня вставати все важче: стільки років на городі дають про себе знати. Взяла зерно для курей і вирушила в хлів, щоб нагодувати моїх несушок і зібрати яєчка. Якось я чула, що невістка Лідія говорила з моєю дочкою про продаж мого будинку на селі. Дочка моя Тетянка розлучилася нещодавно і тепер тулиться в однокімнатній квартирі з двома дітьми. Зробивши всі ранкові справи, я пішла у літню кухню готувати сніданок. Але раптом почула звук машини

Тієї середи я прокинулася рано. З ліжка щодня вставати все важче: стільки років на

життєві історії 0

Наближається весна, дачний сезон, і головна моя мета – заполучити ключі від дачі, хоча невістка Леся і дуже опирається. Півроку тому моя невістка одержала у спадок кругленьку суму грошей. Молодята вирішили купити невелику дачу за містом. Щоправда, грошей вистачило на досить старенький напівзруйнований будиночок. Відповідь сина мене здивувала. Він сказав, що дача належить Лесі

Наближається весна, дачний сезон, і головна моя мета – заполучити ключі від дачі, хоча

життєві історії 0

Запросила мама на весілля, але я не пішла. Бо це не вчинок дорослої людини – заміж у 65 років виходити. Чесно кажучи, навіть зарплата мого безпосереднього начальства могла викликати в мене лише легку посмішку. Я вирішила взяти в матері гроші та відкрити свою справу. Я взяла немалий кредит, який згодом довелося віддавати мамі

Я не ходила на весілля своєї матері і не бачу в цьому нічого поганого.

життєві історії 0

Ірину в супермаркеті я зустріла випадково. Я розуміла, що в них вже мала з’явитися дитинка, тому й стала про все розпитувати. Але як виявилось, не довго тривало щастя у Дениса з Іриною. – А для чого мені ці “пелюшки”? Без чоловіка син мені не потрібен. З виписки додому я приїхала одна. – Весь день я ходила сама не своя, а потім зателефонувала колишньому

Ірину в супермаркеті я зустріла випадково. Я розуміла, що в них вже мала з’явитися

життєві історії 0

Я не дозволю сину стати на рушничок щастя, оскільки всю зарплату Роман буде віддавати дружині, а не мені. Все зроблю, але такої його помилки не допущу. Я навіть уявити не можу, як буду жити без його допомоги

Я не дозволю сину стати на рушничок щастя, оскільки всю зарплату Роман буде віддавати

життєві історії 0

Дмитро на кухні підігрівав собі обід, а я відпочивала, оскільки сил щось робити вже не було, останній місяць, як-не-як. Коли в коридор після школи забіг Ромчик, я відразу зрозуміла, що сталося щось не хороше. Він був заплаканий. Чоловік вислухавши його, побіг на вулицю. Благо, баба Стефа ще сиділа на лавці

Дмитро на кухні підігрівав собі обід, а я відпочивала, оскільки сил щось робити вже

життєві історії 0

На початку минулого року я займалася своїм життям, чекала на другу дитину. З чоловіком іваном ми жили душа в душу, він завжди і в усьому мене підтримував. Іноді я дзвонила своїй бабусі, щоб дізнатися, як вона поживає. І одного разу слухавку взяла не вона, а дружина мого старшого брата. Двері відчинила Валентина. Не хотіла пускати мене до квартири. Пройшовши до квартири, я не побачила ні бабусі, ні її речей

Я завжди гадала, що у мене додрий брат. Але цього року все змінилося і,

життєві історії 0

Як, ти до своїх 22 не навчилася вареники ліпити? Ти жінка, і в першу чергу повинна зробити так, щоб мій син завжди був біля тебе ситий, – говорила мені з першого дня свекруха. Але ж хто мене мав навчити? Батьків своїх я ніколи не бачила. Все дитинство я провела в дитячому будинку

Як, ти до своїх 22 не навчилася вареники ліпити? Ти жінка, і в першу