fbpx
– Вітаю! Молода жінка, немає ще сорока, з хорошою фігурою, поганою поставою, з двома пакетами з сусіднього магазину і втомою в голосі, в погляді. – Але мені говорили… Вона не могла помилитися, Ви допомогли їй одного разу… Будь ласка, не проганяйте мене. Розумієте, мені дуже потрібне, хоча б маленьке, інакше нічого не зміниться, так і буде завжди
– Вітаю! Молода жінка, немає ще сорока, з хорошою фігурою, поганою поставою, з двома
Коли я вийшла заміж, то почала дзвонити в двері. Свої двері. Двері своєї квартири. В ті самі двері, які завжди відкривала ключем, з найпершого дня, коли в неї переїхала. Звичайно, там був дзвінок, але ним майже ніколи ніхто не користувався. У мами були запасні ключі. З цього приводу я особливо не переймалася, прямо скажу
Коли я вийшла заміж, то почала дзвонити в двері. Свої двері. Двері своєї квартири.
Тетяна сама ніде не працює, а від сина вимагає взяти іпотеку, хоча живуть в своїй квартирі. Думаю, до розлучення готується. Все це пахне не дуже. – Ну, квартира зайвою не буде, – пояснює так спокійно невістка. – Дивись, тут умови просто шоколадні, краще ми не знайдемо. Давай займемося, поки є можливість? Це ще вилами по воді писано. Посварилися ви з мамою, перепише вона квартиру на якийсь притулок або на сусідку, ось і вся твоя спадщина!
Тетяна сама ніде не працює, а від сина вимагає взяти іпотеку, хоча живуть в
Ілонко, ну чого ти? У Руслани ж буде шикарне весілля. Хтозна, чи ми ще колись на таке попадемо. Та й до того ж, її наречений не наш, не українець. Цікаво буде подивитися на його традиції, – все щебетала мені в слухавку подруга. А на моїй душі замість цікавості та радості – смуток. – А кому я там потрібна? Для глузувань? Ти ж прекрасно знаєш, чому я відмовлюся
Ілонко, ну чого ти? У Руслани ж буде шикарне весілля. Хтозна, чи ми ще
Мені неприємно бачити таку дружину дома. Зрозумій, я навіть після роботи не спішу до тебе. Ти мені гидка в такому стані, – говорив в очі Тимур, одразу ж після появи на світ нашого Тимофійчика. Не скажу, що я дуже багато набрала, але що є, то є. Займатись спортом поки не могла. Я відразу зрозуміла, що чоловік знайшов мені заміну, але що він так швидко до неї з’їде, й гадки не мала
Мені неприємно бачити таку дружину дома. Зрозумій, я навіть після роботи не спішу до
Моя рідна сестра Стефа каже, щоб я від Уляни, дочки своєї, аліменти вимагала. В неї ж то гроші є, я точно знаю. Після того, як я недавно попросила допомоги, вона на карту тисячку переслала. Хоч стій хоч падай. На аптеку більше йде. Вони з чоловіком після весілля до Польщі поїхали, так там і залишилися. Автівку недавно придбали, квартиру в іпотеку. А мені на старість літ що одній робити на цю мізерну пенсію?
Моя рідна сестра Стефа каже, щоб я від Уляни, дочки своєї, аліменти вимагала. В
Подумки я вже відпочивав з Наталкою на узбережжі моря. – Давай попросимо твою маму, щоб вона з Тарасиком посиділа? Це ж літо, а в селі: свіже повітря, вітаміни на кожному кроці. А найголовніше, бабусі буде в радість, – сказав я дружині. Наступного дня прикупивши цукерки, я відправився до Ганни Дмитрівни, щоб “потішити” її новиною. Ми сиділи на кухні і пили чай, як я почув найціннішу пораду в житті!
Подумки я вже відпочивав з Наталкою на узбережжі моря. – Давай попросимо твою маму,
Матусю, коли ми зайшли в дитячу кімнату, мені стало якось ніяково. Ми ж ніколи в ній не були, а всі дівчатка метушливо бігали, вони знали кожен її куточок. Вони ж багачі, не так як ми!, – сумно сказала мені Єва, а потім ми міцно обійнялися і просто мовчали. Сил говорити не було. Сльози заливали все обличчя. Я виховую діточок одна. Чоловік пішов до іншої, коли Денису був рочок
Матусю, коли ми зайшли в дитячу кімнату, мені стало якось ніяково. Ми ж ніколи
Я готувала для свекрухи їжу, а Микола ввечері відвозив, допомагав матері, а потім повертався додому. Але тут чоловіка відправили у відрядження. І я попросила свою старшу дочку Женю відвідати Валентину Павлівну. Дочка поїхала, а через дві години у мене дитина повертається в сльозах. Женя відмовилася, тоді свекруха – абсолютно чужа моїй дочці! – на неї гримнула, щоб та не перемовлялася зі старшими, а робила, що говорять. Її зрозуміла тільки я, адже свекруха сама винна
Я вдруге заміжня. Від першого шлюбу є дочка Євгенія, є і спільна з чоловіком
Мені коли про цей інцидент розказала Тетяна, я довго приходила в себе. Її свекруха, Ірина Іванівна не бідно живе, має чоловіка, “лишню” квартиру в центрі, яку здає в оренду за хороші гроші, а витворяє в їх квартирі, поки ті на роботі таке, що в голові не вкладається. Я б її швидко “на місце” поставила. – Ірині Іванівні буде соромно, ми так не можемо сказати в лоб, – відповідає мені Таня
Мені коли про цей інцидент розказала Тетяна, я довго приходила в себе. Її свекруха,

You cannot copy content of this page