iBilingua

Вона подарувала на день народження подрузі золотий ланцюжок. Витратила всю зарплату; вона не так вже й багато заробляла. І ось, купила і подарувала цю витончену тоненьку прикрасу. Новина в жіночому колективі швидко розлітається. Чи треба за вареники з борошна і ягід або сиру дарувати ювелірні прикраси ціною в зарплату за нелегку працю?

Вона подарувала на день народження подрузі золотий ланцюжок. Витратила всю зарплату; вона не так

життєві історії 0

Мій батько, коли йому було сімнадцять років, на ярмарку побачив дівчинку. Чотирнадцятирічну дівчинку в синій сукні з синім бантом. І закохався. Чекав, коли їй виповниться вісімнадцять, попросив її в дружини і отримав її в дружини. Він її любив… Вони були досить бідні фермери, мама доїла корів

– Мій батько, коли йому було сімнадцять років, на ярмарку побачив дівчинку. Чотирнадцятирічну дівчинку

життєві історії 0

– Просто йди, років на три. Я пам’ятаю, я не могла дихати без тебе. Я згадую маленьку квартирку, яку ми купили з таким трудом. Ти дозволив мені влаштувати в ній все на мій смак. Там було чудово. Я сердилася через те, що ти забував закривати зубну пасту щоранку!; ти бурчав, що я погано гладжу сорочки і роблю це невчасно, тому ти запізнюєшся на роботу; я була незадоволена, коли ти купував в магазині не те, що я просила. Ми знову живемо в нашій квартирці

Я пам’ятаю, я не могла дихати без тебе. Розлука на годину була нестерпною. А

життєві історії 0

Мені цікаво, що скажуть про мою історію саме жінки, в ній все не однозначно. Це почалося приблизно два роки тому, коли я влаштувався системним адміністратором в велике рекламне агентство. А потім до нас на роботу прийшла вона

Мені цікаво, що скажуть про мою історію саме жінки, в ній все не однозначно.

життєві історії 0

Тетяна з цивільним чоловіком – типова київська пара з тих, що понаїхали, живуть у цивільному шлюбі і працюють цілодобово. Поки Остап тягає кабель, вона встигла стати головним редактором у відомому медіа-холдингу і вже прораховувала варіанти, як стрибнути на сходинку вище. А ще Таня прораховувала іпотеку, адже у неї має бути своя квартира в центрі і постійна прописка повноправного жителя столиці. Майбутні родичі жили у великому, в два поверхи, красивому дерев’яному будинку

Тетяна з цивільним чоловіком – типова київська пара з тих, що понаїхали, живуть у

життєві історії 0

Як їм не соромно? Обидві бабусі відмовляються сидіти з онуками. Мама мені сказала, що звільниться з роботи, якщо ми їй будемо платити зарплату за роботу нянькою, а свекри взагалі заявили, що ще молоді і у них своє життя. Всі наші плани шкереберть. А моїй мамі свого часу бабуся нас з братом виняньчила! Питаю у мами: – Чому я виросла у бабусі в селі?

Як їм не соромно? Обидві бабусі відмовляються сидіти з онуками. Мама мені сказала, що

життєві історії 0

Андрій привіз у свій Київ Ганнусю з Карпат. Всі їй тоді казали – не їдь! Він лід, ти – вогник! А вона поїхала. І гірко йому, і кохає, і відвезти назад у гори не може, хоч всі друзі кажуть: вези з усім «врожаєм»! Він тільки сумно всміхається. І дітей виховує, не розбираючись вже, чиї

Вони тоді газ в одне село на Закарпатті вели, там він і побачив Ганнусю.

життєві історії 0

Забрала до себе жити маму, Клавдію Степанівну. Нічого заздалегідь не вирішуючи, просто одним днем, з одним пакетом. В пакеті – колготки, тапочки з написом «Кращій бабусі на світі” (подарунок моїх дітей), теплий халат з сорочкою і чомусь наволочка. Все. Мама пакет збирала сама. спочатку – нестерпно

Забрала до себе жити маму. Назавжди. Нічого заздалегідь не вирішуючи, просто одним днем, з

життєві історії 0

Дмитрику ще й рочку не виповнилося, як Марта повідомила Мирону, що знову при надії. – І що тепер робити? Як ми в цій однокімнатній всі помістимось?, – говорив Мирон до дружини. Та лише знизувала плечима. Сам Мирон в той час не працював: то робота важка, то платять копійки. Якби не батьки, не знаю, як би вони виживали. – Бог дав дитинку, дасть і на дитинку

Дмитрику ще й рочку не виповнилося, як Марта повідомила Мирону, що знову при надії.

життєві історії 0

– Приїжджайте до мами й тата. Вони так зрадіють! – зовиця мені по телефону. – Он ми майже місяць у них були, мама щодня домашні варенички-пельменів домашні, пиріжки. Казала, що за вашими малими скучає. Понеділок хінкалі магазинні, вівторок – пельмені з АТБ, середа – сосиски з макаронами… 1000 гривень я свекрусі дала. А потім вона до нас приїхала

Мої свекри вже пенсіонери, мій чоловік їхній молодший син, пізній, свекруха його майже в