Валентина розлучилася з чоловіком, і переїхала з дочкою жити в моє рідне місто. Вже десь місяць вони уживаються, добре, що з квартирою пощастило: бабуся єдиній внучці заповіла. – Приходь в неділю до нас на чай, – сказала подруга по телефону. Я погодилась, бо стільки часу не бачились. Настав день “Х”. Не йти ж з порожніми руками до дитини. Зайшла в магазин з дитячими товарами, а вибігала з нього з червоним від сорому обличчям
Валентина розлучилася з чоловіком, і переїхала з дочкою жити в моє рідне місто. Вже
І ось невістка з малюками-погодками, поки у них у квартирі ремонт, приїхала до мене в село на все літо. Допомагала мені у всьому, садили разом все, сапали-пололи, син полив зробив. Я не могла натішитися. А позавчора вийшла в сад зраночку, і таке побачила… Аж оторопіла. Весь день очі на мокрому місці, в голові не вкладається! Ну як вона так могла? Як тепер з нею під одним дахом жити?
Син Руслан одружився з Ольгою п’ять років тому. Живуть вони в райцентрі у квартирі,
Олег вже давно став заглядати в чарку, та й сім’єю сильно не цікавився. Чому терпіла його, скажете ви, та просто не хотіла позбавляти дитину батька. Та коли я зрозуміла, що вдруге при надії, моє серце защеміло. – Вибирай, або дитина, або ж я, – сказав чоловік. Після моєї відповіді Олег з грохотом закрив за собою двері. – Ну-ну, подивимось, як ти одна з ними проживеш. Не мине й місяця, як прибіжиш повертати мене в дім
Олег вже давно став заглядати в чарку, та й сім’єю сильно не цікавився. Чому
Ілля бізнесмен, активно вів справи і йому про одруження думати було взагалі ніколи. Віка теж будувала кар’єру, але такого жениха упускати не збиралася. Роман закрутився у них дуже швидко, і дівчина все взяла в свої руки, вона сама запропонувала чоловікові одружитися і сама ж все організувала. Так вони і створили родину. І ось – дитинка, не потрібна Вікторії
Ілля з Вікторією познайомилися в одному з ділових центрів столиці. Ілля бізнесмен, активно вів
– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю, – сказав мені Гліб. – Добре, синку. А як же Валя, ти сказав їй? – Ми розбіглися, вибач, не сказав тобі. Ми абсолютно різні люди, на жаль, нам не по дорозі… Валю з дитинкою я поселила у себе. А через рік, з іншою дитиною, повернувся Гліб. Доля?
– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю, – сказав мені
– Ти як, тимчасово йдеш, або зовсім? З розлученням? – З розлученням, – сідаючи поруч, відповів Віктор. – Ну добре, тоді я зараз Тарасику (це син наш) речі зберу, і можете йти. Повільно повернувся до мене, подивився і каже: – В якому сенсі – Тарасика речі збереш?! – У прямому, – спокійно відповіла я – Софійка зі мною залишиться, а Тараса з собою візьми. Йому батько потрібен обов’язково. Ти ж хороший тато? – Ееее… – тільки і зміг сказати Вітька. – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що, взагалі совісті немає?
Можливо, мене хтось і осудить за такі методи, але думаю, що як жінка я
Увійшов у плацкартний вагон, знайшов своє нижнє місце. Поки розташовувався, почув, як хтось, важко дихаючи, йде по вагону. Повернувся, – літня жінка з сумкою на коліщатках, що нагадувала більше рюкзак, в осінньому пальто і кольоровій хустці стояла навпроти, намагаючись віддихатися. «Ну, все, – подумав Ярослав, – бабуся, ясно ж, моя сусідка, зараз нижнє місце буде клянчити».
Посадку вже оголосили, і Ярослав вийшов на перон. Після тижневого відрядження повертався додому. Увійшов
У нас з чоловіком вже було двоє дітей, син і донька, коли я зрозуміла, що знову при надії, у 38 років. Повідомила новину чоловіку, а у відповідь почула: – Ну куди? Відпочивати вже хочеться і жити для себе. Або я, або дитина! Вибирай!
У нас з чоловіком вже було двоє дітей, син і донька, коли я зрозуміла,
Останні років 10 Василина Іванівна, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на той самий день. А що? 68 вже, як не як. Виділила в хаті крихітну комірчину і складала в неї все, що буде потрібно на власні проводи у кращий світ: гроші, тканину, дерматинові туфлі і блузи з бавовни в трьох кольорах: незрозуміло, якого відтінку буде “хатка”, образ повинен відповідати. Курку і пироги домовилися принести самі
Останні років 10 Василина Іванівна, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на той
У Поліни Володимирівни троє дітей, всі вже виросли давно і покинули батьківське гніздо. Майже добу Поліна Володимирівна їхала в плацкартному вагоні, добре, хоч поличка нижня дісталася, але правда бічна – зручностей з нею менше. Їхала і уявляла, як обійме дочку, поцілує онука, думки ці гріли душу. Поліна Володимирівна настільки зголодніла, що з’їла би всі три, подивилася на неї і сказала: – Так став на стіл, я сама собі покладу. На блюді виявилося п’ять невеликих котлет. По дорозі в кімнату почула випадково розмову дочки з онуком
У Поліни Володимирівни троє дітей, всі вже виросли давно і покинули батьківське гніздо. Старший

You cannot copy content of this page