iBilingua

Останні кілька місяців я просто перестала займатися будинком, майже зовсім. У кутах – накопичення пилу, посуд не митий кілька днів, всюди бруд і запах від котячого лотка. Того, що зробив чоловік, я не очікувала: він нажалівся свекрусі і вона тепер два рази на тиждень приходить і навчає мене бути гарною господинею. Я тепер думаю: це кінець нашому шлюбу чи ще потерпіти?

Останні кілька місяців я просто перестала займатися будинком, майже зовсім. У кутах – накопичення

життєві історії 0

Я закінчила школу 15 років тому, але живу в маленькому районному центрі, де всі про всіх знають. І ось, коли пішов слух про моє весілля, знайшлися люди, які почали мене перепитувати, чи це правда, що я виходжу заміж через те, що “залетіла”. Я їм так і відповідала: “Так, по зальоту, і мені не соромно”

У нашому суспільстві прийнято вважати, що виходити заміж варто лише по чистій і щирій

життєві історії 0

Все почалося з того, що я завагітніла. У 15 років. Мирон старший за мене на 7 років, але мізків, як виявилося, менше ніж у мене. Звичайно ж, я прийшла до батьків з опущеною головою і дивним запитанням “що робити?”. Було дуже важко, батьки мене підтримали, і морально і матеріально, єдине, тато дуже просив заміж не виходити, але не послухала! Зробила по-своєму

Я не знаю, що б робила, і як би склалося моє життя, якби не

життєві історії 0

Того дня ми сиділи на коврику з Даринкою і грались іграшками. Вона випадково зачепила моє доволі пишне волосся, і одне пасмо залишилося в її крихітній долоньці. Мені і без Юри було в той день погано. Я прекрасно розуміла, чому він чіпляється до кожного мого слова. Йому неприємно жити з такою жінкою, якою я стала

Оксані якось в одну мить стало погано. В голові крутились найгірші думки. Вона ще

життєві історії 0

Телефон Олега настирливо миготів. – І чому б не вимкнути цю функцію, лише відволікає від роботи. – Я вирішила не випробовувати своє терпіння. Підійшла до телефону, витерла об фартух руки і тицьнула пальцем на віконечко, та замість того, щоб зникнути, воно відкрилося. Ці рядки я перечитала мабуть разів сто. Мій розум не хотів в це вірити

Це був хороший і теплий вечір п’ятниці. Попереду такі бажані вихідні, які ми проведемо

життєві історії 0

Жити разом з Артемом ми почали вже через пару місяців. Чому, власне, зовсім не зраділа майбутня свекруха. Ну воно і зрозуміло, старший син уже давно жив окремо своєю сім’єю, телефонував рідко, та й приїжджав тільки на великі свята. А тут ще й молодший намилився втекти з під її крила. Ох і відмовляла Ганна Іванівна Артема від цієї ідеї! Не послухався

Ех, ось всі пишуть про свої непрості стосунки зі свекрухою (хоча не всі звичайно,

життєві історії 0

Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило? – В цей час її і поглинули спогади: цей важкий для всіх час, безгрошів’я… Я, разом зі своєю подругою, не могли знайти хорошу роботу, тому вирішили поїхати на сезонну роботу до Польщі. Хоч якось перебитися

Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз

життєві історії 0

– Їй майже 53 роки! Її дочці – 6 років! Уявляєте? Її дочка молодша онучок! Різниця у віці у Антона з сестрою – майже 27 років! Про онуків треба думати, а не заміж вискакувати і ще одну дитину заводити! У цієї дитини є своя особиста кімната в квартирі її татуся і матусина двушка! А що є у моїх дітей? Одна кімната на двох? І своя квартира буде тільки років через 20. Хіба можна любити одну дитину, а про другого просто забути? Викреслити його з життя? А якщо з нею що-небудь статися? Вік, все-таки. Ми ще й сестру чоловіка повинні будемо виховувати? – жалілася невістка

Думати про майбутнє своєї дитини – цілком нормально. Бажання купити синові квартиру, щоб дати

життєві історії 0

У якийсь момент мені таке “сімейне життя” набридло, і вирішила я розлучитися і піти, поки діток немає. І ось, збираю я речі, командую вантажниками, а меблі та побутова техніка були також мої, у Кості там голі стіни були, з його речей один килим тільки, на який свекруха розщедрилася. І тут заходить Галина Яківна, свекруха, власною персоною

Згадалось мені, як я з чоловіком розлучалася. Жили ми не довго, три роки, не

життєві історії 0

– Через тиждень буде рік, як немає моєї Зосі. Треба службу в церкві замовити. Дітям нагадати. Ех, Зосю, Зосю… А може, я Ліду запрошу на річницю, заодно і познайомимось, згадаємо їхню дружбу? Довго не думаючи, набрав номер телефону. Ліда, на диво, погодилася. Та згодом, все обдумавши, Павло взявся за голову. – Що діти скажуть? А люди в селі? Будуть в зубах носити. Скажуть, на річницю нову жінку привів

Дід Петро сидів на лавці під хатою, і згадував, як колись воркували тут з