iBilingua

– Ой, якби ж всі чоловіки були як твій Мирон, – зітхнула якось Гануся. – Я тобі дуже заздрю, – додала Іванка, – симпатичний чоловік, товариський. Може навіть борщ зварити. – Я усвідомлювала, що наш шлюб був прекрасним, так, був, а все тому, що мені захотілось дачу

У колі своїх найближчих подруг я була єдиною, хто не розлучився два роки тому.

життєві історії 0

Тепер годую чоловіка й сина потайки. Приїхали син з невістовою і малим пожити у нас в селі, поки у них у квартирі капітальний ремонт, місяців на три, напевне. Невістка одразу все, що їй не подобалося, з холодильника повикидала, встановила свої правила. Привезла пароварку, засунула подалі мої сковорідки. Але я дістаю їх, поки вона з малим гуляє, а потім мию і знову ховаю

Оце дожилася! Але я вирішила, що краще вже так, ніж сваритися з невісткою. Приїхали

рецепти 0

Я вже давно готую цей салатик, його обожнює вся моя сім’я, тому мене здивувало, що подружка, коли спробувала, попросила рецептик. Вирішила заодно поділитись ним і з вами, дорогі мої!

Я вже давно готую цей салатик, його обожнює вся моя сім’я, тому мене здивувало,

життєві історії 0

– Таня, все добре, але за словами лікаря, тобі потрібно поберегтись. Знаєш, ти вже не молода матуся, – посміхнувся Василь. – Але ми будемо найкращими батьками, я обіцяю! – Як тепер я маю сказати Василю, що використовувала його лише для своєї цілі – стати матір’ю? Я вирішила почекати з цією розмовою, поки мене не відпустять додому

Ніхто не може зупинити вік, і з віком можливість знайти потрібного чоловіка зменшується. Те

життєві історії 0

Юля була нашим сонечком, милою дівчинкою, яка з’явилася в нашому житті пів року тому. Ми з Дариною вже давно намагалися народити дитину. Ми будували плани, мріяли про велику родину, але у Бога були інші плани. Поки Дарина не наполягла на усиновленні, я й чути про нього не хотів. Однак з часом мій опір зменшився, і коли я побачив цю маленьку красунечку з величезними, старшими за віком серйозними очима, я полюбив її всім серцем

– До побачення, татусю, – Юлечка обняла мене руками за шию і поцілувала всіма

життєві історії 0

Біла сукня чекала в шафі з квітня, і я починаю сумніватися, що коли-небудь одягну її знову. Мар’ян наполягає на тому, щоб ми провели тихе весілля і відмовились від усього цього пафосу, або ж перенести на рік-два, коли все закінчиться. Я не погоджуюсь на скромне весілля, адже завжди мріяла про шикарне свято

Я і Мар’ян познайомилися 3 роки тому. Ми швидко почали планувати спільне життя –

життєві історії 0

Я займаюся ремонтами квартир під ключ, в Києві. Якось зателефонувала дівчина і попросила мене приїхати і підрахувати вартість робіт по ремонту. Приїжджаю, мене зустрічає молода дівчина років 27-28. Заходжу в квартиру, мені аж погано стало від запаху і від побаченого. А на стінах були фотографії однієї гарної жінки. Я спершу не зрозумів і перепитав її. Все викинути? І фотографії теж? Вона мені відповідає: так. З посмішкою кажу їй: хоча б картину одну залиште на пам’ять про бабусю. Сказала, що мені нічого не потрібно, все на сміття

Я займаюся ремонтами квартир під ключ, в Києві. Якось зателефонувала одна дівчина і попросила

Суспільство 0

Українцям показали, які зарплати за вересень отримали Шмигаль й інші міністри

Українцям показали, які зарплати за вересень отримали Шмигаль й інші міністри Аналітики, зробивши офіційний

життєві історії 0

І ось нарешті на день народження Вані я знайомлюся з його мамою і її новою сім’єю. Все добре, ми сидимо, мило розмовляємо. І так як ми тоді ще не жили разом, я прийшла в будинок, де він жив з бабусею, і всі гості також сюди прийшли. Ми пили чай з тортиком, і тут вони буквально через годину кажуть, що їм вже треба їхати. Ми просимо залишитися ще, а вони говорять, що поспішають, їм треба топити баню, смажити шашлики, бо діти маминого чоловіка ось-ось приїдуть, і поїхали…

Розповім історію, точніше, міні-історії з життя мого цивільного чоловіка і його мами. Не прошу

життєві історії 0

Ми живемо з батьками чоловіка в селі, але раз на тиждень на пару днів їздимо до моїх батьків у місто, там спілкуємося з друзями, ходимо в кіно і в кафе. Потім повертаємося в село і знову починаєтся побут, город і все таке. І все б нічого, якби не життя з батьками. Постійний контроль з їхнього боку, перевірка, як я одягла дитину і за що покарала, куди ми пішли, до яких друзів і скільки випили і так далі… А ще у них, крім нас, багато рідні і онуків збираються, яких треба нагодувати і напоїти, і роблю я це разом зі свекрухою. А воно мені треба? Ми кожен місяць даємо на харчування гроші, а їдять всі з цих грошей

З чоловіком ми знайомі ось уже як 6 років, у нас є дочка. До