iBilingua

Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка впала на землю. – Нам тут м’ясо, яйця і картопля з неба не падає. Все господарство, яке ти тут бачиш, на наших руках. Ти ж на роботу ходиш? Ходиш? Гроші отримуєш? Отримуєш! Ось і ми хочемо за свою роботу гроші

– Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це

життєві історії 0

Ромчик отримував від нас кишенькові гроші, але і їх не вистачало. Тому ми з дружиною давали синові сотню-другу, а він витрачав їх на піцу чи іншу смакоту. Він вимагав, щоб у нього було все, що він тільки захоче. Він їв тільки свіжо приготовлені страви і “сьогоднішній” хліб. У ванній стояли хороші фірмові шампуні і гелі для душа. Ми готові були для сина на все. Я з побоюванням чекав на той час, коли син зрозуміє ціну грошам. І він настав. Ми з Софією поїхали його провідати і не впізнали

Ромчик – наша єдина дитина, яку ми в буквальному розумінні вимолили у Всевишнього. Після

життєві історії 0

Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля з красивим світильником, – сказала дочка, коли показувала квартиру, яку вони нарешті купили. – А де ж ви мене притулите, – запитала я несміливо. – Ой, мамо, ти ж завжди нам казала, що молоді повинні жити окремо. Та й ми так подумали, що тобі в такому віці кудись переїжджати, не годиться. Та й тато ж в селі спочиває. Ти коли хочеш, до нього прийдеш, свічечку запалиш, квіточку посадиш. Там тобі краще буде. – Я прикрила рукою обличчя, щоб не показувати, що я плачу

– Ось тут ми поставимо двоспальне дубове ліжко. А над нами буде підвісна стеля

життєві історії 0

– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на розлучення подаю образу, вибачай, – це я вчора чоловіку категорично заявила. Я виходила заміж у червоній сукні, свекруха про це знала заздалегідь. У РАЦСі подарувала мені шикарний букет жовтих троянд з метровими зеленими стеблами. Через них я виглядала на фотках як світлофор. А розтратилася на цю красу свекруха не випадково: вона підійшла до мене між ділом і уточнила, що жовті квіти – це на розлуку. Після весілля свекруха зі свекром виділили нам чоловіком квартиру, але порожню. Вікна старі, меблі не було. Облаштовуйтесь, мовляв, і живіть, вам лишиться квартира

– О ні, Тарасе! Твоя мама з нами жити не буде! Інакше я на

життєві історії 0

Після свого 65 ювілею, який мама відсвяткувала в Україні, вона повідомила, що з заробітками завершила. – Я вже такого здоров’я не маю. Хватить. Я своє вже відпрацювала. Пенсію задурно ж не дають. – Але якщо я за маму лише пораділа, то Юля засмутилася, бо за що вони тепер жити будуть. Але Олег і тут відзначився. – Я знаю! Ти їдь на мамине місце і будеш гроші переводити, ну а я вже дітей глядітиму

– Та не переймайся ти так, якось та й буде. А найкраще знаєш, що

життєві історії 0

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди

життєві історії 0

«Я не проти, але за умови, що ти купиш мені курячу котлету. Я витратила всі гроші, але не наїлася». Коли моя дочка була маленькою, вона побачила у магазині ляльку. Я не мав грошей на іграшку. Одна покупниця почула нашу розмову і дала мені 100 гривень. Моя дочка все ще пам’ятає про це через 20 років. Нещодавно я був у тому самому магазині, і маленька дівчинка попросила у своєї мами іграшку, а мама сказала, що не має грошей. Я дав їм 1000 гривень. Мама поставила перед татом тарілку з дуже підгорілою картоплею. Я затамувала подих, чекаючи, що скаже тато. Але він незворушно з’їв усе. Пізніше я почула, як мама вибачається. А він

Батьки завжди дарували «потрібні» подарунки. Виросла із зимових черевиків – «Дідусь Мороз на Новий

життєві історії 0

– А це мій другий сюрприз, – відповів чоловік, витягаючи з кишені зв’язку ключів. – Я орендував будиночок із ділянкою на все літо, і ми можемо поїхати туди вже цими вихідними. Сказано – зроблено. Цілий тиждень я провела на різних форумах городників, з’ясовуючи у досвідчених огородників, як правильно висаджувати розсаду. Раннього суботнього ранку ми завантажилися в машину, весь багажник якої був заставлений різноманітними ємностями з майбутніми помідорами. На щастя, дорога виявилася недовгою: наша нова дача була всього за 40 кілометрів від наших Черкас. Через якийсь час мені знадобилося поїхати до міста на кілька днів. Повернувшись, я насамперед зайшла в теплицю і помітила на листі коричневі плями

Хотілося мені помідори вирощувати, так так, щоб з них жити, щоб вони окупалися і

життєві історії 0

Мені потрібні закриті туфлі, тому що відкрита п’ята або пальці – до нещастя, сказала Алла. – Ти щоб міцно тримав обручки. Боронь Боже, щоб вони не впали, бо все, до розлучення! І краватку-метелик не вдягай, щоб ти від мене не полетів! – Навіть не пам’ятаю, що Алла ще мені торочила. І, чесно кажучи, я вже не брав до уваги її настанови. Але оскільки я знаю, що на весіллях поширені забобони, я пообіцяв Аллі, що все в нас пройде так, як вона того хоче. А потім почались наші будні

Іноді життя приносить удачу, іноді нещастя, але вірити, що виною тому розбите дзеркало чи

життєві історії 0

Не минуло й кількох днів перебування дочки з татом, як зі мною зв’язалася свекруха і поцікавилася, для чого я намагаюся зруйнувати нову родину її сина, хоч саме вони вирішили посварити нас із дочкою. Я відповіла колишній свекрусі, що Діанка назад до мене не переїде, поки її синочок не розповість про свої “походеньки наліво” і це була моя єдина умова. Теж мені, зробили з мене крайню. Я ж себе під ноги взяти не дам

Теж мені, зробили з мене крайню. Я ж себе під ноги взяти не дам.