iBilingua

Син мені і гривнею не допомагає, відколи з Ольгою зустрічається. Звісно, мені дуже образливо, бо я його виховувала, всю душу вкладала, а користає вона. Ось тому я й вирішила в неділю до них в гості приїхати. На порозі мене зустріла Оля, розмальована, як краля. А потім я побачила цю сумку, ціна якої мене неабияк зачепила. То мамі хліба з маслом купити Андрій не може, а такі гроші на вітер викинути – на раз-два. Але я вирішила не мовчати

Син мені і гривнею не допомагає, відколи з Ольгою зустрічається. Звісно, мені дуже образливо,

життєві історії 0

Зять мало заробляє! А машину з Наталки хоче. І тоді я поїхала в Італію на заробітки, щоб заробити грошей, світ подивитися і водночас дати Наталочці особистого простору, щоб вона влаштувала свої життя. Зараз мені вже 60 років і життєвого досвіду й мудрості маю достатньо – випробувань на моєму шляху було чимало, життя не балувало. А як тут вчинити – не знаю. Можливо, щось підкажете мені корисне! З чоловіком ми розійшлися, коли Наталочці було 10 рочків, не порядною людиною він виявився і не надійною, мало заробляв. Я залишилася сама з донечкою і досить гідними аліментами. Я хоч і була ще молода, але нового чоловіка вирішила не шукати, навіщо мені, щоб чужий дядько виховував мою дитину? І ось моя Наталочка доросла, закінчила виш, працює. Але я давно помітила, що нам стало з дочкою затісно в одній квартирі, та заміж вона не збиралася аж ніяк. Куди це годиться? І тоді я поїхала в Італію на заробітки, щоб заробити грошей, світ подивитися і водночас дати Наталочці особистого простору, щоб вона влаштувала свої життя. П’ять років пролетіли в чужій країні

Зараз мені вже 60 років і життєвого досвіду й мудрості маю достатньо – випробувань

життєві історії 0

У тому, що я досі не вийшла заміж, я виню свого тата. Якби не Михайло, я б і не дізналася цього. Мої батьки розлучилися, коли мені було всього сім років. В нас з ним завжди були гарні відносини. Я була його принцесою. Але досі в голові картинка, як тато збирає в чемодан свої речі, цілує мене і йде. Ніколи й подумати не могла, що минуле так негативно вплине на моє майбутнє. Всі мої подружки заміжні і виховують дітей, я засиділась у дівках

Всі мої подруги давно заміжні і дітей няньчать, а я досі в дівках сиджу!

життєві історії 0

Ми з чоловіком давно живемо, як співмешканці, тільки заради сина. У нас з Віталиком вільні стосунки, і я б ніколи такого собі не дозволила, якщо б Віталій не почав першим. А нещодавно чоловік, хоч колишній, почав проявляти увагу до мене і до сина. Я навіть почала надіятися, що можна повернути нашу щасливу родину. Але не тут то було. Без вигоди не обійшлося. За використані гроші Віталій збирався їхати на відпочинок зі своєю кралею

Моя історія почалася ще в школі, де я зустріла свого чоловіка Віталія. Разом ми

життєві історії 0

Сестри Вадима дуже засмутились, коли дізнались, що він відкрив свою фірму. Їх же чоловіки так і продовжували працювати на тестя. Ось тому-то свекруха, яка в нашу квартиру ні ногою, миттю постала на нашому порозі. – То де таке бачено? Ти не рідний син Петра, і досяг таких висот.- В цей момент в квартиру зайшов і свекор, який розставив усі крапки над “і”. – Та наші зяті і пальцем не поворухнули, щоб стати самостійними. Вадим же в мене вчився і досяг тих висот, на які заслуговує. – А потім сталося так, що весь бізнес Петра Олексійовича перейшов Вадиму

Мій чоловік був не потрібен ні рідній матері ні двом сестрам. Лише спадок батька

життєві історії 0

До РАЦСу приїхала і рідна сестра Володі. Але її настрій мене засмутив. Після розписки я підійшла до неї, щоб запросити до себе на застілля, але та відмовилася, сказала, що чоловік погано почувається. Я не наполягала, але коли ми залишилися з Ольгою наодинці, вона сказала: “Думаєш, тобі все вдалося? Затягти мого брата під вінець? Нічого в тебе не вийде. Квартира буде мого сина. В нас з ним вже давно домовленість щодо того”

Після РАЦСу ми планували посидіти в нас дома, бо які ресторани в наш час,

життєві історії 0

Моя Валя почала натякати, що всю спадщину ми рано чи пізно повинні переписати лише на Катю. Але в нас двоє дітей, ба більше, наша старшенька Андріана в житті багато чого досягла, і ми повинні її також підтримати. Але мою дружину не перепреш. – На вихідних готуйся, діду, до нас онуків Катруся привезе! – Але ж і минулої неділі вони в нас були! Може, нехай Андріани діти приїдуть. – Ті багачі, можуть собі і няньку замовити. – Але і це ще пів халепи. Я недавно дізнався, що Валя Каті кожного місяця пристойну суму на карту переводить

Моя Валя почала натякати, що всю спадщину ми рано чи пізно повинні переписати лише

життєві історії 0

То як квартира в Києві пустувала, ніхто туди не їздив, а як тільки там поселились ми, і привели її в порядок, відразу ж свекруха надумала їздити до нас чуть не кожного місяця, ще й з онуками. Але на Трійцю вже не приїде, бо ми повідомили, що знайшли хороший варіант оренди і переїжджаємо найближчим часом. Коти їй наші не сподобались. Я то розумію в чому справа. Тепер на тій квартирі можна і заробляти. Бо в той “бардачелло” ніхто б не поселився

То як квартира в Києві пустувала, ніхто туди не їздив, а як тільки там

життєві історії 0

Так, квартиру ми не купили і витрачали гроші, які надсилала моя мама з Італії, на себе й свекрів. Та знаєте, ось хто не правий – так це моя мама. А я ж – єдина дочка, ніхто інший про моїх батьків, окрім мене, на старість не подбає. А вона про це навіть не думає! Молода мовляв, 50-ти ще нема. У 19 років я вийшла заміж за хлопця з сусіднього з нашим селом райцентра. Мама сказала, що давно вже збиралася поїхати до своєї куми в Італію, на заробітки. Вона пообіцяла мені надсилати щомісяця якусь суму грошей, як допомогу на купівлю власної квартири. Адже приданого в мене не було, то мама вирішила так допомогти. І ось тепер, через 5 років, мама приїхала додому. Не назавжди, на півроку

Знаєте, ось хто не правий – так це моя мама. А я ж –

життєві історії 0

Я і не зрозуміла, як так вийшло, що свої 45 років я зустрічаю у Франції на заробітках на самоті. у мене є тут друзі, звичайно, але ж це не родина, не рідні мої чоловік і діти, не батьки. Вдома на Черкащині – діти-підлітки, син і донечка, чоловік, батько й мати. Всіх я утримую, працюючи тут вже 7 років покоївкою у заможній родині французів. Так от і скажіть, чи маю я сказати своїх сім’ї про цей подарунок від родини Ганьє – цю маленьку квартирку у передмісті Парижу? Я два роки не відходила від бабусі глави сімейства, доглянула стареньку пані і на моїх руках вона відлетіла в засвіти. От вони мене і віддячили. Але ж я мала повне право цікавитися нашими фінансовими справами, враховуючи всі обставини і те, що це по суті мої гроші і утримую всіх я. Так тривало якийсь час, і ось дочка, вже студентка останнього курсу, розповіла мені всю правду

Я і не зрозуміла, як так вийшло, що свої 45 років я зустрічаю у