Я не поїхала на заробітки свого часу, коли дочка цього вимагала. Так, жили ми бідно, але не до такої степені. І ось тепер, коли моя Галинка вже доросла і має свою сім’ю, вона все рівно мене не пробачила. На мій ювілей, який я вперше в житті святкувала в ресторані, вона принесла в якості подарунку свій старий гаманець, вклавши туди двадцятку. Я весь день проплакала. Чужі люди для мене виявилися ріднішими
Я не поїхала на заробітки свого часу, коли дочка цього вимагала. Так, жили ми
Ні Олег, ні його мама, не підтримали мене в тому, щоб молодший син займався з репетиторами. “Він ще замалий, щоб на нього такі гроші тратити”. “Так-так, який там з нього айтішник!, – підговорювала свекруха. Та я нікого не послухавши, зробила по-своєму. І ось з того часу минуло багато років. Наш Юрчик, як і Андрійко, досягнув своєї мети. А свекруха і чоловік всім вихваляються, що все це з їх допомогою
Ні Олег, ні його мама, не підтримали мене в тому, щоб молодший син займався
Годину тому я в сльозах вискочила від невістки! Досі не можу заспокоїтися і ноги моєї у них на Святвечері сьогодні не буде! Вчора ми з Мариною склали меню на вечір, я сказала що зранку піду на ринок і дещо докуплю, а потім прийду до них і будемо разом готувати. Син вчора на чергування заступив увечері, то це буде сьогодні лиш на 17 годину – вже до святкового столу. Сама я й в храм встигла, але невістку навіть не вмовляла – не піде. Але те що я побачила коли прийшла до них – це вже вибачте, моя мама у місці свого останнього спочину перекинулася. Бутерброди з ковбасою наминають!
Годину тому я в сльозах вискочила від невістки! Досі не можу заспокоїтися і ноги
Артем з перших днів стояв на захисті Батьківщини. За нього і не тільки молилося все село. Ми не раз передавали все необхідне йому на передову. Тому коли я побачила його після пережитого в місцевій крамничці, то кинулась його обіймати. Я спитала про сім’ю, Артем хвалився, як донечка виступала на святі в садочку. Як тут ні з того ні з сього нас перебиває продавчиня. Від її запитання в хлопця затремтіли руки. Артем так нічого не купивши, вийшов з крамнички
Артем з перших днів стояв на захисті Батьківщини. За нього і не тільки молилося
Живемо ми з Борисом в моїй двокімнатній квартирі. В чоловіка також є своя квартира, тільки однокімнатна, і знаходиться вона поблизу медичного університету. Саме тому з орендарями ніколи не було проблем. Борис відразу ж сказав, що на гроші, які він заробляє, ми живемо, а ці, з оренди, ми не чіпаємо. “В сім’ї має буди певна сума відкладена! Мало чого!” Я ж не знала, що це “мало чого”, моя свекруха
Я виховувала сина і господарювала в квартирі, тому Борису й доводилося працювати одному. Але
Всі звикли, що на Різдво з’їжджаються до мене, бо я, бачте, живу в селі в своєму будинку. Це з одного боку добре, бо коли шум, гам і коляда, то відчувається смак Різдва. Але цього року я вирішила трішки змінити сценарій і обдзвонила всіх заздалегідь. Я вважаю, що зробила правильно. Як не крути, а ці святкові столи відбиваються на гаманцю. Свекруха моя вже в подиві, як і інші родичі. Ніхто собі це свято не уявляє в місті!
Всі звикли, що на Різдво з’їжджаються до мене, бо я, бачте, живе в селі
Я перестала помагати рідним в Україні, коли у Франції зустріла Жерара. Останні 8 років за кордоном я прожила виключно у своє задоволення, побачила купу країн, всю Францію, привела себе в порядок. А коли я минулого місяця приїхала додому у Львів, я зрозуміла, що зробила велику помилку! 
Останні 8 років за кордоном я прожила виключно у своє задоволення, побачила купу країн,
І з третім чоловіком мені стало теж нудно. Так, у мене троє дітей, але це не стало мені перешкодою для нового розлучення. І я нарешті вибудувала своє життя так, як мені подобається. Мені з ними трьома цікаво, вони утримують, можна сказати, мою родину і моїх дітей, з одним ходимо в театри, з іншим їздимо відпочивати, з третім просто завжди дуже добре. Я дозволила їм стати більше, ніж моїми друзями
Навіть у школі у мене було багато хлопців друзів. мені з ними завжди було
Мій начальник – мій колишній. Але потім я щасливо вийшла заміж за Дмитра, у нас народився син. І ось я отримую шанс попрацювати за кордоном цілий рік, ми з чоловіком вирішили, що мені варто їхати  і заробити для родини. Але мене чекало розчарування. А ще десь за півроку мого перебування в Мюнхені приїхав Роман власною персоною
Мій начальник – мій колишній. Але потім я щасливо вийшла заміж за Дмитра, у
Повідомлення на телефоні чоловіка, було явно призначене не для моїх очей. Я навіть не знаю, чому Денис дав мені свій мобільний, може, я мала його з чимось сфотографувати. Я справді погано пам’ятаю. Це повідомлення заглушило все інше. Я мовчала, бо думала, що все в них зійде нанівець. Але днями Денис сказав, що після Різдва забирає речі і переїжджає, бо він закохався по-справжньому. Як з цим жити і як підготувати дітей?
Я знала, що у Дениса хтось є. Довгий час я сподівалася, що це просто

You cannot copy content of this page