Паска на 30 жовтків – ви не повірите, як легко її спекти, справляться навіть господині-початківці! А сама я печу за ним вже років 20, бо саме він мені підійшов ідеально.
Паска на жовтках
Нам треба такі продукти: 1 л молока, 0,5 скл. олії, 0,5 кг масла, 30 жовтків, 4-5 скл. цукру, 100 г дріжджів, ванілін, борошно.
Спершу гарячою олією запарити невелику кількість борошна.
Тоді це розвести теплим кип’яченим молоком.
Додати дріжджі, попередньо розмішані зі щіпкою цукру (якщо їх розтирати з цукром, вони стануть рідкими), дати трішки підійти.
Жовтки збити з цукром і додати борошно, ванілін, цукати, родзинки. Замісити тісто. Перемісити його потім ще 4-5 разів.
Викласти у форми, наповнюючи їх на половину, і випікати 45-50 хвилин при температурі 200 градусів.
Смачної паски!
Фото – ілюстративне, youtube.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла