Поки ми жили минулого року на Закарпатті, я навчилася в однієї місцевої готувати неперевершений просто холодець. Це незвичайний рецепт, а все завдяки таємному незвичайному інгредієнту.
Звичайно, варіння холодця – процес тривалий і трудомісткий. Але смак цієї страви заслуговує на всі зусилля, витрачені на неї. Головне в цій страві – його здатність швидко застигнути. Інакше це буде і не холодець.
Для приготування цього незвичайного холодця, рецепт якого тепер у моїй скарбничці, тобі знадобиться м’ясо – за бажанням та можливостями. Бажано додати свинячі ноги, вони сприяють застиганню. Можна додати бичачий хвіст, з ним холодець виходить більш насиченим.
М’ясо потрібно ретельно промити та залити холодною водою. Поставити на вогонь до закипання. Після зняти пінку, прибрати вогонь, додати очищену цибулину, лавровий лист, посолити і варити до повної готовності м’яса на повільному вогні.
Коли м’ясо буде готове, дістати його та остудити до кімнатної температури. Бульйон процідити, щоб він був чистим і прозорим. Желатин розвести та залишити набухати. Коли м’ясо охолоне, перебрати його, відокремити від кісток і нарізати дрібними шматочками.
Настав час додати наш таємний інгредієнт. Беремо малосольні чи солоні огірки і ріжемо тонкою соломкою, а за бажанням можна додати ще оливки. Вони нададуть дуже пікантний смак холодцю. Все це ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо перцю до смаку.
І викладаємо в ємність, в якій наш холодець застигатиме. Зверху заливаємо процідженим бульйоном, попередньо змішаним з набряклим желатином.
Залишаємо застигати холодець у прохолодному місці. Подавати холодець краще з хріном чи гірчицею.
Прозорий вигляд бульйону та пікантний смак м’яса із солоними огірками точно не залишить вас байдужим, а гості будуть просто у захваті. І хоча на перший погляд здається, що ці продукти несумісні, але це не так – смак просто неймовірний! Варто один раз спробувати – і ти вже ніколи не захочеш варити холодець за іншим рецептом.
Всім смачного і головне – миру Україні.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам