Помідори у часниковому маринаді виходять солодкими, пікантними, дуже апетитними. Ми готуємо такі щороку і до весни у підвалі нічого не лишається.
Для приготування вам потрібні такі інгредієнти:
- помідори
- часник – 1 – 2 головки
- вода – 2 л
- цукор – 150 г
- сіль – 1.5 ст. л.
- оцет 70% – 1.5 ст. л. (або 12 ст. л. 9%)
Процес приготування:
Вибирайте помідори щільні, не м’які, щоб вони не перетворилися на пюре при обробці кип’ятком. Банки підготовляємо, стерилізуємо разом із кришками.
Часник натираємо на середній тертці. На кожну 1 літрову банку піде по 1 повній з гіркою столовій ложці тертого часнику. За смаком ви ще в баночки можете покласти шматочки гострого перцю.
У банки укладаємо помідори, заливаємо кип’ятком та накриваємо кришками. Залишаємо на 20 хвилин. Помідори ви можете укладати цілими, зробивши проколи біля плодоніжки зубочисткою або розрізавши на дві частини.
Виливаємо воду з банок у каструлю, додаємо ще 100 мл води про всяк випадок, всипаємо сіль та цукор, доводимо до кипіння. Наприкінці вливаємо оцет, варимо хвилину та розливаємо маринад у банки. У помідори кладемо часник і заливаємо маринад, закручуємо кришки.
Баночки перевертаємо, обгортаємо і залишаємо до охолодження. Зберігаємо консервацію в будь-якому прохолодному та темному місці.
Коли робитимете маринад, враховуйте, що в рецепті інгредієнти дано на 2 л води, а ви правильно розраховуйте на свою кількість маринаду.
Помідори виходять із природним смаком маринованих овочів, з яскравим, часниковим смаком та ароматом. За бажанням, додавайте улюблені спеції та зелень.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам