Картопляна бабка
Для приготування потрібно:
4-5 картоплин;
20 г борошна;
1 велика цибулина;
50 г бекону або сала;
5 помідорів чері;
вершкове і рослинне масло для смаження.
Для соусу потрібно:
5 печериць;
3 ст. ложки сметани;
50 мл молока;
сіль, перець за смаком;
невеликий пучок кропу.
Готуємо:
Картоплю вимити, очистити і натерти на тертці. Цибульку очистити, половину натерти на дрібній тертці, змішати з картопляною масою. Другу половину цибулини дрібно нарізати. Бекон або сало нарізати невеликими квадратиками.
На сковороді розігріти олію і обсмажити цибулю, потім додати бекон і смажити 5 хв. У картопляну масу додати борошно і 1 ложку сметани, посолити, поперчити за смаком. Потім додати обсмажені цибулю і бекон, перемішати.
Форму змастити вершковим маслом, а потім викласти в неї картопляну масу. Духовку нагріти до + 180 ° С і випікати бабку протягом 20 хв. до рум’яної скоринки.
Приготувати вершково-грибний соус. Гриби вимити, нарізати. Сковороду розігріти з рослинним маслом і обсмажити гриби до золотистого кольору, потім тонкою цівкою влити молоко, додати решту сметани, дрібку солі.
Зелень кропу вимити, дрібно нарізати і додати в соус. Соусом поливаємо тарілку і викладаємо підрум’янені в духовці «цеглинки» бабки, зверху знову поливаємо соусом і кладемо туди помідори черрі, розрізавши їх на чотири частини.
Смачного!
Фото – fotorecepty.org
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором