Щиро раджу спробувати спекти цей чудовий пиріг.
Тісто в нього крихке та водночас ніжне, а начинка соковита, кисло-солодка та напрочуд ароматна. Джерело
Встояти практично не можливо! Хоча рецепт дуже простий і швидкий, але, впевнена, що результат потішить усіх.
Інгредієнти:
Для тіста:
- 280 г борошна
- 20 г картопляного крохмалю
- 150 г цукру
- дрібка солі
- 10 г розпушувача
- 150 г вершкового масла
- ванільний цукор
- 2 жовтки
- 1 ч. л. яблучного оцту
Для начинки:
- 500 г замороженої смородини (влітку можна використовувати свіжу)
- 100 г цукру
- 2 ст. л. картопляного крохмалю
Приготування:
Просіяти борошно, крохмаль і розпушувач, додати сіль, ванілін і цукор, перемішати. Натерти до цієї суміші заморожене масло (воно обов’язково має бути з морозилки, дуже тверде).
Перемішати все ложкою та додати жовтки й оцет. Перетерти суміш руками до утворення дрібної крихти.
Смородину розморозити, додати до неї цукор і крохмаль. Обережно перемішати ложкою, щоб кожна ягідка була оповита.
Форму встелити силіконовим килимком (або пергаментом). Викласти половину борошняної крихти, розподілити її рівним шаром та утрамбовувати.
Начинку викласти на пиріг. Зверху посипати крихтою, яка залишилася. Рівномірно її розподілити.
Поставити пиріг у розігріту заздалегідь до 180ºС духовку. Випікати приблизно 45 хвилин до зарум’янювання.
Пиріг повністю охолодити й лише тоді розрізати на шматочки.
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість