Реберця в медово-гірчичному соусі на пательні – це така смакота! А головне – легко, швидко, ситно. Чоловік, коли я його такою вечерею зустрічаю, на руках мене носить!
Для цієї чудової страви нам знадобляться такі інгредієнти:
Свинячі ребра – 500-600 г
Соєвий соус – 2-3 ст. л.
Мед – 1 ст. л.
Лимонний сік – 1 ст. л.
Бальзамічний оцет – 1 ст. л.
Оливкова олія – 1-2 ст. л.
Сіль – 1-2 ч. л.
Перець чорний мелений
Сушені цибулю і часник
Коріандр
Базилік
Перець червоний
Майоран
Рослинна олія
Спеції можете обирати на свій вибір і кількість.
Приготування: Свинячі ребра промити і нарізати порційно.
У мисці з’єднати соєвий соус, оливкову олію і бальзамічний оцет. Перемішати і залити цим маринадом шматки м’яса на кістці.
Посолити за смаком, поперчити чорним і червоним перцем, додати сушений лук і часник.
Приправити базиліком, коріандром і майораном.
Влити мед (бажано рідкий) і лимонний сік.
Все ретельно перемішати. Накрити миску з свинячими реберцями в маринаді харчовою плівкою і помістити в холодильник на 1-2 години маринуватися.
Сковороду з невеликою кількістю масла нагріти.
Перекласти порційні шматки м’яса в розігріту сковороду.
Смажити на повільному вогні. Коли одна сторона зарум’яниться, перевернути шматки м’яса на іншу сторону.
Залити маринадом і смажити до готовності.
Подавати свинячі ребра в медово-соєвому маринаді в теплому вигляді.
Їх можна їсти як окрему страву з гірчицею, або ж до них як гарнір приготувати салат, картопляне пюре, рис – на ваш смак!
Смачного!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди