Рогалики на смальці – пісочні, розсипчасті, дуже легкі за структурою. Це випічка мого дитинства, такі пекла ще бабуся. А тепер я з задоволенням радую рідних!
Отже, нам потрібно:
180 гр смальцю
200 гр сметани
1 яйце
3-4 ст. л. цукру
1 пакетик ванільного цукру
муки – скільки візьме.
Смалець + сметана – розмішати, додати яйце і цукор, ванільний цукор. Знову розмішала. Підсипати порційно муку, щоб вийшло м’яке тісто. Поставити на 1-2 години в холодильник. Виробити рогалики. Начинка -будь-яка, у мене найбільше люблять з вишнею. Пекти при t 180° 20-25 хвилин (але дивитись по своїй духовці!).
Готові рогалики обсипати пудрою.
Смачного!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, oksanasmoments.blogspot.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Іринка повернулася з Італії з потрібною сумою і купила квартиру. Дочка все облаштувала і залишивши ключі мені, поїхала знову на заробітки. І тут мені подруга каже, що її онучка шукає оренду, ось я і вирішила здати їй цю квартиру. Правда, в дочки я дозволу не питала. Щоб на душі було спокійно, я час від часу заходила з перевіркою, але коли дівчат дома не було. Та одного разу я таки попалася
- Перший дзвіночок був ще на весіллі, коли Іван заставив свою новоспечену дружину бігати з підносом і борщем, щоб його друзі ситі були. Другий не забарився. Оксана, за настановою чоловіка, продала золоті сережки, які батьки подарували, і молодий ґазда купив коня. Закінчилося все хатою, яку будували на подвір’ї свекрів, а в кінцевому результаті свекруха по документах була єдиною власницею
- Пів року тому ми позичили сестрі Василя 20 тисяч гривень. З роботою щось не ладилося, а оренда в Києві чималенька. Ми тримали ці гроші на “чорний день”. І ось недавно я говорила з Катериною по телефону, і вирішила натякнути про боржок. Такої реакції я не чекала. Мало того, через дві години мене набрала з претензіями свекруха. Виявляється, я серця не маю
- Чоловік просить, щоб я знову пакувала чемодани і їхала на заробітки в Італію. Я тільки від цього відійшла. Десять років пробула на чужині. Купила старшому сину квартиру, молодшому залишаємо будинок з ремонтом в селі, хоча він і цього не заслужив. Просто мої хлопці звикли жити на всьому готовому
- На день Києва ми поїхали з сім’єю до батьків, вони живуть за тридцять кілометрів від нас в селі. Коли ми з мамою залишилися наодинці, вона давай мене питати, чому я не спілкуюсь з братом, який живе в Криму. Як вияснилось, дружина Діми звинувачує у всьому мене. – Він старший і повинен бути мудріший!