Розповідаю про новий модний вид пиріжків – ковбасні сонечки.
Інгредієнти:
- листкове тісто – 400 г
- сир для тостів – 6 скибочок
- ковбаса – 80 г
Приготування ковбасних сонечок:
Викладаємо тісто на поверхню, вкриту борошном. За допомогою якоїсь великої склянки вирізаємо кружечки. Так ми створюємо основу для майбутніх пиріжків.
Нарізаємо ковбасу так, щоб вона була меншою, ніж кружечки тіста. Викладаємо на кожен маленький пласт по скибочці ковбаси.
З плавленого сиру також треба зробити кружечки, рівні ковбасним. На половину від загальної кількості кружків із тіста викладаємо поверх ковбаси сир.
Половиною кружків тіста з ковбасою накриваємо другу частину аналогічних компонентів, лише із сиром. Пальцями запечатуємо краї кожного пиріжка, з’єднуючи частини тіста одна з одною.
Застилаємо пергаментом форму, викладаємо на неї заготовки пиріжків. Відправляємо випічку в духовку 200 градусів на 15 хвилин.Ми виготовили чудові мініатюрні пироги з елементарних продуктів. Рекомендуємо перед випіканням змастити пиріжки жовтком та посипати кунжутом.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
Недавні записи
- Свати наші з села на Хмельниччині, і вже пів року з того часу, як виїхали з Харківщини, ми живемо у них, зять в обласному, а дочка з дітьми в Празі. Люди вони хороші, чистоплотні, працьовиті. Але те, що відбувається у них за столом, ні на яку голову не налазить. Я не в осуд, просто цікаво, чи є де ще таке
- Мені 36, у мене не має власних дітей, але маю двох племінників і трьох похресників. Та на батьківщині в Україні у мене є коханий, який на фронті, а я з лютого гарую в Італії, не сиджу на допомозі для переселенців. Та все зароблене йде рідним в Україні. 100 тисяч гривень не отримує
- Орест натякнув, що на мій ювілей він планує зробити незабутнє свято, і що мені все сподобається. Все було добре до того часу, поки я не знайшла каблучку в оксамитовій коробочці на його полиці в шафі. В мене ступор. Якщо я скажу “так”, то піду проти себе, якщо відмовлю – зроблю Оресту боляче. Я кохаю його, та є одне чималеньке “але”
- Ми і жити стали в одній моїй хаті з Оксаною, доглядати наших Ярославовичів маленьких, допомагати одна одній. Разом ходимо до Ярика. А в свій будинок Оксана багатодітну родину з Донеччини пустила. В селі тільки на нас з подивами дивляться, хто як. – Відчини, – одне слово, яке сказав Ярослав
- Я з таким нетерпінням чекала повернення молодшої дочки з трьома моїми онуками в Київ! Пів року Люба з дітьми провела у старшої сестри в Барселоні і ось нарешті вирішила додому. Але краще б я взагалі не їздила по них на вокзал! На дочку дивитися не можу. Вірі і Гільєрмо Бог діток не дав