Смачний і дуже красивий салатик до святкового столу. Він відмінно виглядає, має досить цікавий склад. У ньому немає м’яса, а є рибка.
Тому страва сподобається тим, хто любить рибні салати з великою кількістю інгредієнтів.
Необхідні продукти: 100 г сиру, 3 шт. картоплі, 2 моркви, 250 г сардин сіль, перець за смаком, майонез, 3 зубчики часнику, 5 курячих яєць, 1 червоний перець, 1 цибулина, 6 зелених гілочок цибулі.
Приготування:
Зелену цибулю нарізаємо дрібними шматочками. Цибулю чистимо і нарізаємо дрібними шматочками. Солодкий перець очищаємо від насіння і нарізаємо дрібними кубиками.
Яйця відварюємо до готовності, очищаємо і розрізаємо на 2 частини. Жовтки видаляємо, кладемо в миску і додаємо трохи майонезу і часник, пропущений через прес, перемішуємо.
Начиняємо приготованими жовтками відкладені білки. Сардини кладемо на тарілку і давимо виделкою. Відварюємо моркву і картоплю.
Збираємо салат. Перший шар робимо з тертої картоплі, змащуємо майонезом і слідом натираємо моркву. Її також солимо і перчимо до смаку, змащуємо майонезом. Наступний шар робимо з цибулі, а на неї викладаємо рибний шар.
Його змащуємо майонезом і викладаємо шар з червоного перцю. На нього викладаємо шар із зеленої цибулі і кладемо яйця, вниз жовтками. Зверху робимо майонезну сіточку і присипаємо тертим на дрібній тертці сиром.
Готовий салат закриваємо харчовою плівкою і прибираємо в холодильник настоюватися. А потім акуратно дістаємо, видаляємо плівку і подаємо до столу.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором