Щоб зробити дійсно смачну і ароматну заправку для борщу, яка не буде перетушкована і не розвариться вже в самому борщі, рекомендую ось такий простий рецепт.
Для приготування вам потрібні такі інгредієнти:
- буряк – 3 кг
- цибуля, помідори, морква та солодкий перець по 1 кг
- цукор – 1 скл.
- сіль – 3 ст. л.
- оцет – 125 мл
- олія – 1 скл.
Процес приготування:
Овочів беріть трохи більше, щоб у вас вийшло рівно 12 баночок по 500 г. Буряки вибирайте темного та насиченого кольору – ці плоди будуть солодкими.
Цибулю і солодкий перець ріжемо кубиками, буряки і моркву тремо на великій тертці і укладаємо в каструлю в олію. Тушимо після закипання 30 хвилин.
Додаємо інші овочі та сіль, цукор, перемішуємо і тушимо 30 хвилин. Якщо всі овочі у вас не вміщаються в каструлю, додавайте їх порціями – одна сіла, другу додавайте, щоб маса не перепарювалася і не стала кашею. Вливаємо оцет, перемішуємо і тушимо 2 – 3 хвилини.
Розкладаємо масу в стерилізовані баночки, закручуємо кришками і перевертаємо, укутуємо рушником до остигання. Зберігаємо заготівлю в підвалі або коморі.
Щоб буряк гарантовано не змінив колір, я рекомендую частину оцту влити перед початком тушіння – кислота не дає розпадатися пігменту кольору буряків і зберігає свій красивий і насичений колір.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери