Спекла в суботу цей ябчаник, а в неділю він “блиснув”, і це при тому, що ніяких гостей в нас не було – всі свої. Вже підготувала інгредієнти на ще одну порцію, бо діти спокою не дають!
Неймовірно смачний ябчаник “Святковий” – легко, швидко, просто!
Він точно стане частим гостем на вашому столі, особливо під час свят.
Вам знадобиться:
100 г м’якого вершкового масла;
250 г борошна;
2 чайні ложки розпушувача;
дрібка солі;
150 г цукру;
2 яйця;
цедра одного лимона;
1 пакетик ванільного цукру;
75 мл молока;
4 яблука.
Готуємо так:
Розігрійте духовку до 180 градусів.
Борошно змішайте з розпушувачем, сіллю, ванільним і звичайним цукром. Потім розітріть борошняну суміш з яйцями і розм’якшеним маслом.
Додайте до тіста лимонну цедру і молоко. Все добре вимішайте.
Яблука очистіть від шкірки і поріжте кубиками.
Частина тіста вилийте в круглу форму для випічки, змащену маслом і присипану борошном. Зверху викладіть нарізані яблука.
Залийте їх тістом. Випікайте ябчаник, орієнтуючись на свою духовку до золотистого кольору.
Перед подачею охолодіть пляцок.
Смачного, дорогі мої!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну