Сусідка запросила на Старий Новий Рік, і на гаряче подала до столу гречку. Дівчата, мені 45 років, але таку смачну страву з гречки, я, ще не куштувала. З дозволу господині ділюсь рецептом з вами!
Таку смачну кашу з гречки я ще не зустрічала. Дивовижно смачна страва з гречки з сиром і овочами, запечена в духовці.
Вам знадобиться:
Крупа гречана – 150 г
Вода — 250 мл
Вершкове масло – 30 г
Сир – 80 г
Морква – 1 шт.
Яйця – 3 шт.
Помідор — 1 шт.
Цибуля ріпчаста – 1 шт.
Сіль, перець – за смаком
Готуємо нашу смакоту так:
На плиту ставимо пательню і заливаємо олію. Розігріваємо на середньому вогні.
Ріпчасту цибулю нарізаємо невеликими кубиками і обсмажуємо на олії, до золотистого. Моркву натираємо на середній тертці і додаємо до цибулі, обсмажуємо.
Додаємо в пательню помідор, нарізаний дрібними кубиками. Солимо і перчимо овочі за смаком, накриваємо кришкою і тушкуємо на середньому вогні, приблизно 5 хвилин.
Відварені круто яйця нарізаємо дрібними кубиками. Сир твердих сортів натираємо на дрібній тертці.
Гречку відварюємо в підсоленій воді, додаємо вершкове масло.
Змащуємо форму для запікання вершковим маслом. Викладаємо на дно форми половину гречки і рівномірно розподіляємо.
Зверху гречки посипаємо сир і викладаємо половину обсмажених овочів. Новим шаром кладемо яйця, солимо і перчимо.
Потім, кладемо решту гречки, потім овочі і все посипаємо сиром.
Розігріваємо духовку до 200 ° C і запікаємо кашу 10-15 хвилин.
Готову гречану кашу з овочами і сиром посипаємо подрібненою зеленню і подаємо до столу.
Смачного!
Сподобалась стаття, поділіться з друзями на facebook
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди