Ситні та апетитні коржики з картопляною начинкою. Тісто пропікається чудово, виходить пишним, м’яким, а начинка з картоплі та сиру, просто тане у роті.
Інгредієнти:
- борошно – близько 600 г
- молоко – 400 мл
- сіль – 1 ч. л.
- цукор – 1 ст. л.
- дріжджі – 1 ч. л.
- олія – 2 ст. л.
Для приготування начинки необхідно:
- картопля – 5 шт.
- молоко – 50 – 100 мл
- сир – 150 г
Процес приготування:
Змішуємо сіль з цукром та олією, вливаємо тепле молоко, перебиваємо масу віночком. Всипаємо дріжджі, добре перемішуємо.
Всипаємо частинами просіяне борошно і замішуємо м’яке і податливе, гладке тісто. Накриваємо тісто і залишаємо у теплому місці на 1 годину.
Відварюємо картоплю і перетворюємо на пюре з теплим молоком, шматочком вершкового масла і тертим на крупній тертці сиром. Охолоджуємо начинку.
Обминаємо тісто і ділимо його на порційні колобки для великих коржів з начинкою. Накриваємо плівкою.
Розкочуємо колобок в круглий коржик, кладемо рівномірно начинку, защипуємо по колу і розкочуємо коржик. Накриваємо плівкою на 15 хвилин.
Змащуємо коржики збитим жовтком і викладаємо на деко, застелене пергаментом. Випікаємо при 180 градусах близько 20 хвилин.
Гарячі коржики змащуємо вершковим маслом і складаємо стопочкою.
Дуже апетитні, ароматні, ситні коржики можна готувати навіть на святковий стіл – ваші гості їх точно гідно оцінять.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті