Головна

alena

Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з якого боку підійти. Знаю, що вона відмовлятиме, переконуватиме. Марія Гнатівна мене обожнює, вважає за донечку, ми з нею дуже близькі душевно. Вона дуже любить Анжеліку, та й мала бабусю – теж. Як я їх розлучу? А Ігор – він просто не вірить, що я піду від нього з дитиною. Але я піду. Рішення прийняла два тижні тому. Але досі не можу сказати про це свекрусі. Про те, що сьогодні вранці, після того, як завела дитину в садок, ходила на каву з іншим і він подарував мені ці нарциси
життєві історії 0
Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з
Мені звичайно, не хочеться, але я збираю речі і їду з малим до мами. Бо поки я вчора з дитиною гуляла, зовиця з чоловіком і двома дітьми зайняли нашу кімнату. Чоловік сказав, що ми можемо і в кухні пожити, на великому дивані, свекруха цілу лекцію мені прочитала, адже квартира хоч і моя, та свекруха дала гроші на ремонт, сказала, що віддавати не потрібно – це ж для її сина і онука
життєві історії 0
Мені звичайно, не хочеться, але я збираю речі і їду з малим до мами. Бо поки я вчора з дитиною гуляла, зовиця з чоловіком і двома дітьми зайняли
Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком. Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу. Розповім лиш коротко і ви все зрозумієте. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте. Мені не подобається, що Аліна кругом бере і возить Назарчика з собою. А їздить вона на якісь зустрічі-обіди про роботі, до тренерки на йогу, до косметолога, в різні розважальні центри, постійно ходить по кафе. Там же кругом купа чужих людей, які дивляться на дитину і далеко не завжди – добрими очима. А вона його навіть не причащає! Коли невістка гуляє з малим на вулиці, вона спокійно може теревенити з кимося а малий повзає чи тупцяє навколо, все чіпає ручками, може сидіти, траву до ротика пхати. Шапочку вже тиждень не одягає. Сама червоною рибкою снідає – малий кашею якоюсь швидкорозчинною. Всі вікна цілий день відкриті і протяг по всій квартирі гуляє, а малий в легенькій футболочці. Назарчик спить – телевізор працює чи музика грає, чи старші діти голосно говорять – ніякої тиші
життєві історії 0
Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком.
Мені сумно від цього, але я не показую. А зараз до всього ще й мама почала проситися в будинок для людей похилого віку. Останні 20 років ми живемо в Ізраїлі, з нами живе моя мама. Вона вже слабенька, але з дитинства все життя працювала вчителькою в школі. Звикла до шанобливого ставлення і поваги. Мій тато її любив і беріг, діти – ми з братом – теж дуже любили, поважали та слухалися. Мій чоловік спочатку поважав її, тож погодився, коли мого батька не стало, взяти мою маму до нас. Ось уже 20 років ми живемо разом. Зараз мені 63 роки, чоловікові 67, а мамі 88. Але вже після перших місяців такого спільного життя мої найрідніші люди –  Данило і мама – поступово розчаровувалися один в одному
життєві історії 0
Ми з чоловіком вже літні люди, разом 43 роки, уявіть тільки! Одружилися з великого кохання, виростили і виховали двох дітей, нашій дочці зараз 42 роки, а сину 34.
Мої свекри абсолютно не заможні, не мають свого житла. А мій чоловік у них – єдиний син, життя якого їм хочеться контролювати у кожнісінькій дрібниці. Я ж просто хочу, аби вони дали нам спокій. Ми молода родина, дитинці два місяці. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але потім мені на 25 років мама подарувала мені гроші – якраз на перший внесок за квартиру. Купили ми житло, заїхали. Покликали свекрів на новосілля. Увечері поїхали у справах, вдома нас не було, моя сестричка прийшла також на запрошення, щоб допомагати мені з приготуванням, і відчинила батькам Сергія двері. Вони зайшли як до себе додому – і сидять. Як сніг на голову
життєві історії 0
Мої свекри абсолютно не заможні, не мають свого житла. А мій чоловік у них – єдиний син, життя якого їм хочеться контролювати у кожнісінькій дрібниці. Я ж просто
Вчора наготувала смачну вечерю, думала горно провести вечір з Олегом, а він знову за своє взявся: наполягає, що мій син не повинен жити з нами, щоб я вказала Ігорю на двері. З Олегом у мене другий шлюб. Від першого шлюбу я маю сина Ігоря, йому 27 років. З Олегом ми разом вже шостий рік, є спільна донечка. Перший рік після нашого весілля пройшов спокійно. А потім усе почалося. Останні три роки – дуже важкі. І хто тут правий? Кого мені вибрати? Олег весь час каже, що Ігор повинен жити окремо. Так, я згодна, але виселити його я нікуди я не можу. І тим більше – це моя квартира, Олег прийшов жити до мене. Але я йому ніколи про це не нагадую. Але цього разу я вирішила йому нагадати, що син живе в моїй квартирі, а не в його. Сказав, що пояснить дочці, чому пішов від мене
життєві історії 0
Вчора наготувала смачну вечерю, думала горно провести вечір з Олегом, а він знову за своє взявся: наполягає, що мій син не повинен жити з нами, щоб я вказала
Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула від мами Тараса: – Ее чіпай мої фіранки! Римма Олексіївна не дозволяла мені готувати їжу, аргументуючи це тим, що продукти купує вона і сама вирішує, що готувати. А коли ми з Тарасом купували продукти вона говорила, мовляв, навіщо ми витрачаємо гроші, адже вдома є, що їсти, краще б ці гроші віддавали їй, вона знає, де подешевше купити. А потім Тарас купив мені картину для малювання за номерами
життєві історії 0
Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула
І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка! Свого часу моя свекруха працювала в Чехії і придбала там двокімнатну квартиру. Сама Людмила Павлівна тоді повернулася додому, а мій майбутній чоловік поїхав вчитися в Прагу і оселився у квартирі матері. Ростислав їздив раз на кілька місяців додому, в Україні ми зустрілися й побралися. Я закінчувала навчання, тому одразу до нього в Чехію переїхати не могла. Тож якийсь час чоловік жив у іншій країні, а я дома. Фінансово мені самостійно переїхати до нього не виходило, тому батьки чоловіка допомогли мені переїхати. Саме я не просила їх про допомогу. Переїзд був довгим, тривав майже рік. А коли я нарешті переїхала остаточно жити до Ростислава, до нас – гоп! – приїхала його мама. Бо він живе у її квартирі
життєві історії 0
І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка! Свого часу моя
Знову вчора чоловік і моя мама так на сіли на мене, ніби поїхати в дорогий готель в Буковель і відпочити там з нашими чотирма дітками – моя примха, що я маю відмовитися від путівки, яку мені дали на 20 квітня на роботі. Поставили мене перед фактом: ніхто з них з нами не поїде. Як вони так можуть? У шлюбі з Русланом ми 8 років, виховуємо 4 дітей: у нас дівчатка 6 і 4 роки і дворічні хлопчики-близнюки. Я в декреті. Руслан працює на керівній посаді, вдома буває рідко. З дітьми допомагає моя мама. Вона не працює, живе в іншому місті, але приїжджає допомагати мені і наразі мешкає у нас
життєві історії 0
Знову вчора чоловік і моя мама так на сіли на мене, ніби поїхати в дорогий готель в Буковель і відпочити там з нашими чотирма дітками – моя примха,
Дуже дивна ситуація у мене в будинку склалася і я потребую погляду і думок збоку, можливо навіть порад. Справа в тому, що ми з чоловіком живемо в будинку моїх батьків, у нас будинок на два входи і одну половину мої батьки віддали нам і оформили вже на мене. Моя свекруха-пенсіонерка віддала свою двокімнатну квартиру під проживання своїм молодшій дочці і зятю, які переїхали в наше місто. У них двоє дітей, хлопчик і дівчинка, зовиця в декреті, зять тільки шукає роботу. От чоловік і наполіг, аби ми взяли до себе його маму. Я погодилася, але ж я не знала, як воно мені буде – з Тамарою Олександрівною під одним дахом. Останні дні Тамара Олександрівна і взагалі заявляє: “Я тут теж живу – значить маю право!” Може вночі встати з’їсти те, що я залишала на ранок дітям – мовляв, а що, я хотіла їсти, що я не можу поїсти? Гроші – доці. Кредит взяти теж не можемо з чоловіком, бо вже три маємо – машина, холодильник і два кондиціонери. Та ще й через те, що Тамара Олександрівна з нами живе і полюбляє снідати канапками з червоною рибкою, доводиться періодично брати продукти на гроші з кредиток
життєві історії 0
Дуже дивна ситуація у мене в будинку склалася і я потребую погляду і думок збоку, можливо навіть порад. Справа в тому, що ми з чоловіком живемо в будинку

You cannot copy content of this page