Головна

alena

Я десять років працювала в Італії заради нашої з чоловіком мрії – купити ділянку і побудувати дачу своєї мрії, а також купити машину. Мріяли про пишні клумби, полуницю з городу та пізні вечері на терасі. Так і зробили. Більш того – переїхали жити на дачу, а квартиру віддали сину й невістці, які щойно побралися. Обраниця Андрія здалася мені спочатку скромною і вихованою. Катя не мала вищої освіти, але працювала визажистом в хорошому салоні краси, збиралася довчитися пізніше. Зіграли дітям гарне весілля. Наприкінці тосту молодим я оголосила, що дарую їм квартиру. Всі гості заплескали, але я все одно почула голос свахи Тамари: “Без договору дарування? Це все ні про що!” З ранку я наготувала голубців і налисників, запекла курочку, зробила салати. Чоловік приїхав з роботи, і ми стали чекати на гостей. Прийшов син, а сваха Тамара ще й сестру прихопила – групу підтримки. Жінки поводилися, як у себе вдома, наче часто бували у нас в гостях. Вже за столом Тамара приголомшила нас заявою
життєві історії 0
Я десять років працювала в Італії заради нашої з чоловіком мрії – купити ділянку і побудувати дачу своєї мрії, а також купити машину. Мріяли про пишні клумби, полуницю
У мого чоловіка і його матері велика чотирьох кімнатна квартира в старовинному будинку в історичному центральному районі Києва. З його мамою живе ще її старша сестра, обидві вони давно вдовиці. Мене Данило теж привів у цей дім з видом на театр Франка. Квартира належить йому і матері в рівних частках. Спочатку я пишалася, що потрапила, в таку родину, в таку оселю, де все дихає історією і старовиною, де збережені українські традиції і культура. Але в цій сім’ї виявилися і такі дивацтва, що я навіть тепер не знаю. Так недавно було з новим великим телевізором в нашу з Данилом кімнату. І мені це дико. Коли я запитала, навіщо так робити, він відповідав: “Річ має звикнути до будинку і їй ніщо не повинно заважати”
життєві історії 0
У мого чоловіка і його матері велика чотирьох кімнатна квартира в старовинному будинку в історичному центральному районі Києва. З його мамою живе ще її старша сестра, обидві вони
Коли я зустріла Матвія, то була упевнена, що доля мені подарувала другий, і тепер вже щасливий, шанс. Я вже була заміжня, маю шестирічну донечку Злату. Матвій швидко з наю подружився, ми також мріяли про спільних діток, одного чи двох. Побралися ми офіційно всього кілька місяців тому. Для Матвія це перший шлюб. Живе він з матір’ю у селі, де немає ніякої інфраструктури і навіть нормального мобільного зв’язку. Але траса близько, ми маємо машини, працюємо в місті. Тобто жити ми стали в селі. Анна Петрівна не приймає мою дочку, у неї ж є рідні внуки, справжні. Нещодавно стався інцидент зі свекрухою через Злату – мала взяла якусь її річ, не запитавши. Я донці пояснила, що так не можна робити, але від свекрухи стільки вислухала – що ми тут ніхто і звати нас ніяк. – Мені Костик сказав, що я тут ніхто, це не мій дім! – звичайно, дочка в сльозах
життєві історії 0
Коли я зустріла Матвія, то була упевнена, що доля мені подарувала другий, і тепер вже щасливий, шанс. Я вже була заміжня, маю шестирічну донечку Злату. Матвій швидко з
Живемо ми з Андрієм в його будинку. Ну як, не зовсім його. Крім нас тут також живуть його брат і братова дружина. У нас одна спільна кухня, продукти на всіх і таке інше. Дружина брата взагалі не має поняття про якусь елементарну чистоту. Віка ця за собою не прибирає ніколи. Посуд після них немитий стоїть кілька днів. У перший рік шлюбу я щодня мила за всіма, прибирала, вичищала кухню до блиску. І справа навіть не тільки в цьому посуді, а й у купівлі продуктів харчування, у приготуванні їжі – це все на мені, гроші Данило дає, але мені від того не легше
життєві історії 0
Живемо ми з Андрієм в його будинку. Ну як, не зовсім його. Крім нас тут також живуть його брат і братова дружина. У нас одна спільна кухня, продукти
Ми з чоловіком живемо у курортному місті на Закарпатті. Краса, краєвиди, водоспади, чани, гори – самі розумієте. Щомісяця у будь-яку пору року – гості. Минулого тижня приїхав мій двоюрідний брат із дружиною та дворічною дитиною. Відразу до проблеми: вона не прибирає, зовсім, і майже не готує. Я і кухар, і прибиральниця. Намагалася делікатно натякнути невістці, що від допомоги у побуті не відмовлюся. – Ось плита, – кажу, – тут пилосос, ганчірки, якщо раптом мене не буде вдома. – Я маю встигнути підлогу за собою вимити чи як? – здивовано підняла фарбовані київські брівки Світланка
життєві історії 0
Ми з чоловіком живемо у курортному місті на Закарпатті. Краса, краєвиди, водоспади, чани, гори – самі розумієте. Щомісяця у будь-яку пору року – гості. Минулого тижня приїхав мій
От я в халепу втрапила, скажу я вам. Минуло всього три роки, як ми одружилися з чоловіком, і ось я – сучасна Ізаура, ну ви зрозуміли. Село, його батьки, родичі. І я батрачу за всіх і на всіх. Молода ж, одна дитина у нас всього, сповнена сил і невичерпної юнацької енергії. Як побралися ми Максимом, то жити стали разом з його батьками. Ви б знали, у яке “гніздечко” я потрапила! Днями я просто вирішила накивати п’ятами з цього будинку. Вже нема сил боротися. Чоловік не хоче переїхати жити окремо принципово. Мене весь час контролює свекруха: о котрій вставати, у скільки лягати, якщо кудись їхати в гості або погуляти – треба відпрошуватися, і то часто не можна. Вдома це роби, те роби, то курей патрати, то буряки сапати, через день приходить в гості її дочка з сім’єю, вечеряють і йдуть, а її діти все розкидають, після них треба все прибрати. Кожну неділю в лазню приїдуть старший син із сім’єю, у нас вдома живуть ще двоє його двоюрідні брати, вони ввечері пізно приходять з роботи їм окремо треба давати чай. Часто гості, запрошують як мінімум 30 чоловік, у мене навіть на дитину немає часу, не кажучи вже про чоловіка
життєві історії 0
От я в халепу втрапила, скажу я вам. Минуло всього три роки, як ми одружилися з чоловіком, і ось я – сучасна Ізаура, ну ви зрозуміли. Село, його
Все через батьківський будинок, цей наш з братом спадок. Мені вже далеко за 50. А я тепер маю оце так хвилюватися. І шо робити – взагалі не відомо, а з братом тепер стосунки – сумніше не придумаєш. Батько покинув цей світ торік. А у мене є брат, який дуже хотів, щоб дім дістався йому. Хоча Микита – добре забезпечена людина, має свій будинок, добре оплачувану роботу, зі своєю дружиною тримають магазин одягу, дітей не мають. І у чоловіка, І в сина скромні зарплати, а у мене пенсія взагалі дуже маленька. Брат за татового життя робив усе можливе, аби батько відписав йому дім. Але тато на це не пішов, і підписав мені дарчу на пів будинку
життєві історії 0
Все через батьківський будинок, цей наш з братом спадок. Мені вже далеко за 50. А я тепер маю оце так хвилюватися. І шо робити – взагалі не відомо,
От ці вікна вимивати щосуботи, підлогу щодня, каструлі мої чистити, хоча вони й без неї чисті – я дуже люблю чистоту. Я ніколи не думала, що з переїздом до мене Людмили стільки усього виникне не дуже приємного. Справа в тому, що моя старша сестра розлучилася і тепер живе зі мною і моїм чоловіком. Справа в тому, що у нас спільний бізнес. Невеличкий, але все-таки. Він поки не приносить доходу, живемо на гроші мого чоловіка
життєві історії 0
От ці вікна вимивати щосуботи, підлогу щодня, каструлі мої чистити, хоча вони й без неї чисті – я дуже люблю чистоту. Я ніколи не думала, що з переїздом
Кілька днів тому син привів познайомити зі мною мою майбутню невістку. Я всю вечерю придивлялася до дівчини, розпитувала. Висновки невтішні, чесно кажу. Я не думаю, що моєму Тарасу потрібна така дружина, яка працює в компанії свого колишнього, вона його підлегла. Я різного на дивилася в житті, і підвохи на нюх чую. А от син у мене ще наївний. І ще у неї недолік, як на мене – вагомий: дитина від першого шлюбу
життєві історії 0
Кілька днів тому син привів познайомити зі мною мою майбутню невістку. Я всю вечерю придивлялася до дівчини, розпитувала про те, що мене цікавило. Висновки невтішні, чесно кажу. Я
Я навіть не знаю, як мені на це реагувати. Умовляти дружину залишитися? Чи нехай іде? Але ж ми наче кохаємо одне одного, плануємо дитину. Чи я таки мав у тому ресторані вчора заплатити за її подруг 38 тисяч гривень, на які вони посиділи? Так, я отримав до основної зарплати 50 000 гривень за складний проект. Але я збирався на них відремонтувати свій комп і машину, поміняти мамі вікно і купити Наталці дорогі хороші духи. Я вважаю, що заслужив на ці гроші. Безсонні ночі та робота у вихідні окупилися. Радісно поділився зранку вчора, коли отримав гроші. з дружиною. Наталка сказала, що пишається мною, що хоче устриць і це треба відсвяткувати в нашому найдорожчому ресторані у Франківську. Салати по тисячі гривень, устриці, інші делікатесні закуски, кілька елітних пляшок. Я ледве зміг себе стримати
життєві історії 0
Я навіть не знаю, як мені на це реагувати. Умовляти дружину залишитися? Чи нехай іде? Але ж ми наче кохаємо одне одного, плануємо дитину. Чи я таки мав

You cannot copy content of this page