Головна

alena

У мене від цього – почуття провини, ще й мама додає: “Ти маєш спілкуватися з сестрою! Ви найближчі родички, рідніших одна за одну у вас немає!” Але я нічого не можу з собою вдіяти – мені не цікаво спілкуватися з сестрою. Я маю чоловіка, дітей, живу для них, це мій сенс життя. Поліна у мене самотня, старша за мене на чотири роки. У неї абсолютно інші цінності і інтереси, а мені з нею не цікаво і спілкуватися не має бажання. Недоліки і якісь власні дивацтва є у всіх. Наприклад, ми з чоловіком вже 10 років щоранку снідаємо виключно однаковою яєчнею з чотирьох яєць. Але замкнутість і закритість до такої міри, як Поліни, мені не зрозуміла. У неї немає чоловіка
життєві історії 0
У мене від цього – почуття провини, ще й мама додає: “Ти маєш спілкуватися з сестрою! Ви найближчі родички, рідніших одна за одну у вас немає!” Але я
Я вже навіть подумки сумку склала найнеобхіднішого, аби втікати з дитиною від чоловіка і його батьків з цього села. Я не збираюся присвятити життя їхнім козі й корові. Вони думають, що як виростили чотирьох дітей – то все знають краще і мають право мені вказувати. Варто Галинці заплакати – вихоплюють її прямо з рук у мене і заспокоюють.
життєві історії 0
Я вже навіть подумки сумку склала найнеобхіднішого, аби втікати з дитиною від чоловіка і його батьків з цього села. Я не збираюся присвятити життя їхнім козі й корові.
Мало того, що мої батьки тепер не спілкуються, так ще й свекруня втрутилася – тільки ускладнила все. Але куди ж без такої пані! Я зараз як ото між двома берегами борсаюся, і до якого пристати – не знаю. Просто мої батьки живуть досить бідно, обоє на пенсії, та ще й кредит у них. Ми з Богданом одружилися менше двох років тому. У нас іпотека, ще хочеться машину купити, відпочити – ми ж молоді. Мої батьки кілька років тому купили будинок, викупили у сусідів другу його частину, і тепер це будинок на два входи, на два господарі. Ми з чоловіком вирішили допомогти моїм батькам з ремонтом обох половин – це ж не тільки їм, а і собі на майбутнє, бо я у них одна. Отже, вирішили ми відремонтувати будинок повністю, і другу половину віддати в оренду квартирантам. Ремонт весь був за наш рахунок повністю. У вихідні всі разом поїхали до моїх батьків – обговорити, поговорити
життєві історії 0
Мало того, що мої батьки тепер не спілкуються, так ще й свекруня втрутилася – тільки ускладнила все. Але куди ж без такої пані! Я зараз як ото між
Я сама вже давненько заміжня, у нас з Данилом двійко дітей. Але недавно вийшла заміж моя молодша сестричка Уляна, і її весілля зіпсувало між нами всіма стосунки, а як це виправити – я не знаю. Торжество було скромне, запрошені – лише батьки, бабусі і ми. І наша сім’я, і сім’я моїх батьків були якраз у складному матеріальному становищі. Але сестра і її наречений і слухати нічого не хотіли, вирішили одружитися. Коли готувалися до свята, я допомагала сестрі. Сукня, зачіска, макіяж, фотосесія, торт – все це зробила особисто я. А в день весілля після реєстрації вийшло так, що за стіл ми сісти з усіма разом не встигли. Почалося вручення подарунків. Бабуся нареченого вимагала оголошувати суму кожного подарунка, а після оголошення оцінювала її вголос
життєві історії 0
Я сама вже давненько заміжня, у нас з Данилом двійко дітей. Але недавно вийшла заміж моя молодша сестричка Уляна, і її весілля зіпсувало між нами всіма стосунки, а
За тиждень до нашого з Тарасом весілля моя майбутня свекруха Зоя Іванівна запросила лише мене одну на каву і озвучила всі свої умови. Я тоді не надала цьому значення, посміхнулася – та і все, адже це моє життя, життя нашої з Тарасом молодою родини, і мені здавалося неможливим, аби вона всерйоз думала, що я все це виконуватиму. Вона все розклала тоді по поличкам. Її промова складалася тільки з того, що я повинна робити, коли прийду їхню родину: по-перше, я маю одягатися, як вона скаже, я повинна поклонятися її родичам
життєві історії 0
За тиждень до нашого з Тарасом весілля моя майбутня свекруха Зоя Іванівна запросила лише мене одну на каву і озвучила всі свої умови. Я тоді не надала цьому
Ні, ну ще й лабрадор її на мою голову! До всіх цих нескінченних родичів. Так, ми живемо в квартирі свекрухи, але Лідія Іванівна сама нас вмовила, аби ми швидше зібрали на власне житло. Уже 6 років ми з Романом, дітьми, свекрухою і його сестрою мешкаємо разом у орендованій квартирі. Бо в моїй однушці з мамою ми б не помістилися. І все добре, сім’я хороша, свекруха і їсти приготує, і з дітьми всі свої вихідні дні сидить, бо я вийшла на роботу. Але сил моїх немає вже, от щиро кажу. Я Романа люблю, але він відкрив свій бізнес років п’ять років тому, і справа грошей особливо не приносить. Ну якщо скажу, що мені дуже потрібні гроші на дітей, то принесе зовсім трохи
життєві історії 0
Ні, ну ще й лабрадор її на мою голову! До всіх цих нескінченних родичів. Так, ми живемо в квартирі свекрухи, але Лідія Іванівна сама нас вмовила, аби ми
Як могла з нами так вчинити моя городська сестра – я не уявляю! В кого вона така – не відомо! Але і я з чоловіком і дітьми, і мої батьки також у їхній бік більше і не глянемо, не те, щоб їхати! Старша сестра з чоловіком і двома дітьми переїхали місяць тому у нову квартиру, трикімнатну в новобудові. Ми коли зібралися їхати подивитися на те чудо – узяли з собою дві курки, яєць, картоплі, буряків і моркви, а тато від продажу двох кабанів віз гроші – подарувати сестрі на окрему машину. Зайшли ми, обдивилися хороми, але не помітили у квартирі якихось ароматів від приготованих страв. А потім нам кажуть: взувайтеся, речі з собою беріть. Більш ми в квартиру не повернулися
життєві історії 0
Родина у нас велика і сільська. В селі жили мої прабабусі і бабусі, батьки наші – з сусідніх сіл на Полтавщині, одружилися і теж лишилися жити в селі.
Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з якого боку підійти. Знаю, що вона відмовлятиме, переконуватиме. Марія Гнатівна мене обожнює, вважає за донечку, ми з нею дуже близькі душевно. Вона дуже любить Анжеліку, та й мала бабусю – теж. Як я їх розлучу? А Ігор – він просто не вірить, що я піду від нього з дитиною. Але я піду. Рішення прийняла два тижні тому. Але досі не можу сказати про це свекрусі. Про те, що сьогодні вранці, після того, як завела дитину в садок, ходила на каву з іншим і він подарував мені ці нарциси
життєві історії 0
Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з
Мені звичайно, не хочеться, але я збираю речі і їду з малим до мами. Бо поки я вчора з дитиною гуляла, зовиця з чоловіком і двома дітьми зайняли нашу кімнату. Чоловік сказав, що ми можемо і в кухні пожити, на великому дивані, свекруха цілу лекцію мені прочитала, адже квартира хоч і моя, та свекруха дала гроші на ремонт, сказала, що віддавати не потрібно – це ж для її сина і онука
життєві історії 0
Мені звичайно, не хочеться, але я збираю речі і їду з малим до мами. Бо поки я вчора з дитиною гуляла, зовиця з чоловіком і двома дітьми зайняли
Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком. Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу. Розповім лиш коротко і ви все зрозумієте. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте. Мені не подобається, що Аліна кругом бере і возить Назарчика з собою. А їздить вона на якісь зустрічі-обіди про роботі, до тренерки на йогу, до косметолога, в різні розважальні центри, постійно ходить по кафе. Там же кругом купа чужих людей, які дивляться на дитину і далеко не завжди – добрими очима. А вона його навіть не причащає! Коли невістка гуляє з малим на вулиці, вона спокійно може теревенити з кимося а малий повзає чи тупцяє навколо, все чіпає ручками, може сидіти, траву до ротика пхати. Шапочку вже тиждень не одягає. Сама червоною рибкою снідає – малий кашею якоюсь швидкорозчинною. Всі вікна цілий день відкриті і протяг по всій квартирі гуляє, а малий в легенькій футболочці. Назарчик спить – телевізор працює чи музика грає, чи старші діти голосно говорять – ніякої тиші
життєві історії 0
Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком.

You cannot copy content of this page