Мені сумно від цього, але я не показую. А зараз до всього ще й мама почала проситися в будинок для людей похилого віку. Останні 20 років ми живемо в Ізраїлі, з нами живе моя мама. Вона вже слабенька, але з дитинства все життя працювала вчителькою в школі. Звикла до шанобливого ставлення і поваги. Мій тато її любив і беріг, діти – ми з братом – теж дуже любили, поважали та слухалися. Мій чоловік спочатку поважав її, тож погодився, коли мого батька не стало, взяти мою маму до нас. Ось уже 20 років ми живемо разом. Зараз мені 63 роки, чоловікові 67, а мамі 88. Але вже після перших місяців такого спільного життя мої найрідніші люди –  Данило і мама – поступово розчаровувалися один в одному
Ми з чоловіком вже літні люди, разом 43 роки, уявіть тільки! Одружилися з великого кохання, виростили і виховали двох дітей, нашій дочці зараз 42 роки, а сину 34.
Мої свекри абсолютно не заможні, не мають свого житла. А мій чоловік у них – єдиний син, життя якого їм хочеться контролювати у кожнісінькій дрібниці. Я ж просто хочу, аби вони дали нам спокій. Ми молода родина, дитинці два місяці. Спочатку ми жили на орендованій квартирі, але потім мені на 25 років мама подарувала мені гроші – якраз на перший внесок за квартиру. Купили ми житло, заїхали. Покликали свекрів на новосілля. Увечері поїхали у справах, вдома нас не було, моя сестричка прийшла також на запрошення, щоб допомагати мені з приготуванням, і відчинила батькам Сергія двері. Вони зайшли як до себе додому – і сидять. Як сніг на голову
Мої свекри абсолютно не заможні, не мають свого житла. А мій чоловік у них – єдиний син, життя якого їм хочеться контролювати у кожнісінькій дрібниці. Я ж просто
Вчора наготувала смачну вечерю, думала горно провести вечір з Олегом, а він знову за своє взявся: наполягає, що мій син не повинен жити з нами, щоб я вказала Ігорю на двері. З Олегом у мене другий шлюб. Від першого шлюбу я маю сина Ігоря, йому 27 років. З Олегом ми разом вже шостий рік, є спільна донечка. Перший рік після нашого весілля пройшов спокійно. А потім усе почалося. Останні три роки – дуже важкі. І хто тут правий? Кого мені вибрати? Олег весь час каже, що Ігор повинен жити окремо. Так, я згодна, але виселити його я нікуди я не можу. І тим більше – це моя квартира, Олег прийшов жити до мене. Але я йому ніколи про це не нагадую. Але цього разу я вирішила йому нагадати, що син живе в моїй квартирі, а не в його. Сказав, що пояснить дочці, чому пішов від мене
Вчора наготувала смачну вечерю, думала горно провести вечір з Олегом, а він знову за своє взявся: наполягає, що мій син не повинен жити з нами, щоб я вказала
Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула від мами Тараса: – Ее чіпай мої фіранки! Римма Олексіївна не дозволяла мені готувати їжу, аргументуючи це тим, що продукти купує вона і сама вирішує, що готувати. А коли ми з Тарасом купували продукти вона говорила, мовляв, навіщо ми витрачаємо гроші, адже вдома є, що їсти, краще б ці гроші віддавали їй, вона знає, де подешевше купити. А потім Тарас купив мені картину для малювання за номерами
Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула
І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка! Свого часу моя свекруха працювала в Чехії і придбала там двокімнатну квартиру. Сама Людмила Павлівна тоді повернулася додому, а мій майбутній чоловік поїхав вчитися в Прагу і оселився у квартирі матері. Ростислав їздив раз на кілька місяців додому, в Україні ми зустрілися й побралися. Я закінчувала навчання, тому одразу до нього в Чехію переїхати не могла. Тож якийсь час чоловік жив у іншій країні, а я дома. Фінансово мені самостійно переїхати до нього не виходило, тому батьки чоловіка допомогли мені переїхати. Саме я не просила їх про допомогу. Переїзд був довгим, тривав майже рік. А коли я нарешті переїхала остаточно жити до Ростислава, до нас – гоп! – приїхала його мама. Бо він живе у її квартирі
І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка! Свого часу моя
Знову вчора чоловік і моя мама так на сіли на мене, ніби поїхати в дорогий готель в Буковель і відпочити там з нашими чотирма дітками – моя примха, що я маю відмовитися від путівки, яку мені дали на 20 квітня на роботі. Поставили мене перед фактом: ніхто з них з нами не поїде. Як вони так можуть? У шлюбі з Русланом ми 8 років, виховуємо 4 дітей: у нас дівчатка 6 і 4 роки і дворічні хлопчики-близнюки. Я в декреті. Руслан працює на керівній посаді, вдома буває рідко. З дітьми допомагає моя мама. Вона не працює, живе в іншому місті, але приїжджає допомагати мені і наразі мешкає у нас
Знову вчора чоловік і моя мама так на сіли на мене, ніби поїхати в дорогий готель в Буковель і відпочити там з нашими чотирма дітками – моя примха,
Дуже дивна ситуація у мене в будинку склалася і я потребую погляду і думок збоку, можливо навіть порад. Справа в тому, що ми з чоловіком живемо в будинку моїх батьків, у нас будинок на два входи і одну половину мої батьки віддали нам і оформили вже на мене. Моя свекруха-пенсіонерка віддала свою двокімнатну квартиру під проживання своїм молодшій дочці і зятю, які переїхали в наше місто. У них двоє дітей, хлопчик і дівчинка, зовиця в декреті, зять тільки шукає роботу. От чоловік і наполіг, аби ми взяли до себе його маму. Я погодилася, але ж я не знала, як воно мені буде – з Тамарою Олександрівною під одним дахом. Останні дні Тамара Олександрівна і взагалі заявляє: “Я тут теж живу – значить маю право!” Може вночі встати з’їсти те, що я залишала на ранок дітям – мовляв, а що, я хотіла їсти, що я не можу поїсти? Гроші – доці. Кредит взяти теж не можемо з чоловіком, бо вже три маємо – машина, холодильник і два кондиціонери. Та ще й через те, що Тамара Олександрівна з нами живе і полюбляє снідати канапками з червоною рибкою, доводиться періодично брати продукти на гроші з кредиток
Дуже дивна ситуація у мене в будинку склалася і я потребую погляду і думок збоку, можливо навіть порад. Справа в тому, що ми з чоловіком живемо в будинку
Батьки мого чоловіка чомусь вважають, що я маю віддавати їм всю свою зарплату. Рома неодноразово намагався з ними поговорити на цю тему, але вони його не слухають. Вони думають, що раз я живу у них, то мушу і купувати все на стіл і в будинок. Але я вважаю, що на такий натовп мешканців і родичів – усього 9 чоловік в будинку – я не зобов’язана витрачати свою зарплату. Я працюю, щоб забезпечити хоч би себе – свої потреби, догляд за собою. У нас дуже галасливо до другої години ночі. Якщо попросити їх зробити вночі телевізор тихіше, то ще гірше буде. Свекруха щодня спить до 12 дня, не працює. Окрім мешканців будинку, до нас щодня приходять гості. Я постійно щось готую і весь час доводиться всіх обслуговувати
Батьки мого чоловіка чомусь вважають, що я маю віддавати їм всю свою зарплату. Вони думають, що раз я живу у них, то мушу і купувати все на стіл і
Мене звуть Ольга, я маю 36 років.  І це вже напевно такий вік, коли і про себе, про свою долю і власне життя подумати пора. Можливо, навіть створити свою родину, подумати про дитинку треба спробувати. Та ж коли цим всім займатися? Адже у мене сестри з дітьми і мама, як вони без мене впораються? Нас у сім’ї троє дітей, три сестри. Батько нас покинув, коли ми були ще малі, а мені, найстаршій, було 7 років. Жили ми бідно, мама на аліменти не подала, горда була, казала, що їй від батька нашого ніц не потрібно
Мене звуть Ольга, я маю 36 років.  І це вже напевно такий вік, коли і про себе, про свою долю і власне життя подумати пора. Можливо, навіть створити
Цієї суботи свекруха мені в мийці взагалі цілу гору посуду лишила! І мій терпець урвався. Раніше ми жили окремо, але тепер в силу обставин довелося переїхати до свекрів. Раніше у мене з мамою Тараса були нормальні стосунки, з чоловіком взагалі чудові, але тепер я зовсім перестала розуміти чоловіка та свекруху. Все господарство по дому на мені: прибирання, обід, вечеря тощо. Терпець у мене урвався днями, коли свекруха залишала купу посуду в мийці. І взагалі я вже втомилася приходити додому після роботи і готувати вечерю на всіх з дня в день
Цієї суботи свекруха мені в мийці взагалі цілу гору посуду лишила! І мій терпець урвався. Раніше ми жили окремо, але тепер в силу обставин довелося переїхати до свекрів.

You cannot copy content of this page