Доведеться розлучатися, бо чоловік не працює вже який місяць – втратив роботу і нову не шукає. Офіційно не хоче влаштовуватися, а зарплата, яку пропонують Юрі на різних підробітках – його не влаштовує, бачте. Коли я зустріла свого Юрчика, мені було вже 25 років. Але нам не давала благословення йог омама. Так я вперше познайомилася зі своєю майбутньою свекрухою. Вона попросила називати її просто Мариною, хоч і зверталася я до неї на «ви». Сильна, розумна жінка. Я не хотіла дітей, та мені ще й 30 не було. І Юра був зі мною згоден. На той час його вже значно підвищили, тому ми встигли переїхати до приватного будинку і навіть завели величезного кота. Іноді до нас у гості приходила Марина, моя свекруха, і ми просто сиділи і балакали з нею за чашкою кави. Юрко виділяв мамі конкретну суму щомісяця, і ми про це знали
Доведеться розлучатися, бо чоловік не працює вже який місяць – втратив роботу і нову не шукає. Офіційно не хоче влаштовуватися, а зарплата, яку пропонують Юрі на різних підробітках
Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але розповім вам свою історію, аби почути людяні й мудрі поради. Звуть мене Ніна, у мене троє діток, є чоловік і мешкаємо ми в невеличкому селі. Хоча народилася я в місті, але розчарувалася і в ньому, і у своєму міському оточенні. «Друзі» перестали викликати у нас із чоловіком позитивні емоції, і ми вирішили кардинально змінити свої життя. Я на таких не звертаю уваги. Нам обом за 40 років, розум наче на місці, досвіду й мудрості вистачає. Та й діти є. Ні, їсти зі сміттєвих баків ми не збиралися
Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але
У минулі вихідні я мав 30 років. Ну звичайно, що наші з дружиною батьки прийшли до мене на день народження, ми ї х запросила, Катя приготувалася як слід. Але матусі-татусі і піднесли такий подаруночок, від якого ми досі не оговталися, чесне слово! Тепер у нас буде інша бетонна коробка, зате своя. Мабуть. Ось так мене привітали. Називається, допомогли нам стати дорослішими. Їх про це ніхто не просив. От дякую, але краще не треба було!
У минулі вихідні я мав 30 років. Ну звичайно, що наші з дружиною батьки прийшли до мене на день народження, ми ї х запросила, Катя приготувалася як слід.
Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати! Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що я вирішила йому про це сказати. Але тут з’ясувалися такі деталі, що й на голову не тягнеш! Ось наприклад, світло у квартирі. Я не знала, де він цього набрався. Можливо, прочитав в Інтернеті чи друзі підказали, а чи й мама – не виключено
Як я так вляпалася, вискочивши заміж за такого дріб’язкового чоловіка – досі не можу второпати! Та з роками мене на стільки почала не влаштовувати ця дріб’язковість Матвія, що
От чого б я найбільше в житті не хотіла – це жити так, як моя мама в радянщину, за часів того союзу! Хоча мама хвалиться, мама постійно розповідає, як вона сама з усім упоралася, виростила нас, гнулася на кількох роботах, що ковбаса була в холодильнику і мати можливість раз на рік відпочивати в Ялті чи Алушті. Але я б нізащо не хотіла прожити таке життя, як у радянських жінок і яке було в моєї мами в молодості! Мама сама це розповідає, жінкам дозволялося нарівні з хлопцями стояти за верстатом, подавати цементний розчин на будівництві, носити мішки із зерном, валити ліс та виконувати іншу важку роботу. Це нормальна країна була??? Навіть не кажіть такого!
От чого б я найбільше в житті не хотіла – це жити так, як моя мама в радянщину, за часів того союзу! Хоча мама хвалиться, мама постійно розповідає,
Сил моїх вже немає, маю, не давати свекрам Ігорка зовсім, припинити їхнє спілкування. Якщо я вам все розповім – ви зрозумієте і підтримаєте, адже дитині всього лиш два роки! Зверталися до мене ім’ям майбутнього сина. Ігорчик хоче їсти? Що Ігорку купити? Як Ігорочок почувається? Якщо я не хотіла їсти: ти що дитину не годуєш Коли я народила, ще коли забирали нас додому, мама чоловіка схопила дитину і сказала, що поїде з нею сама на руках. Так і було. Мені довелося залишитися з малюком удвох у його батьків. Дитину я тиждень не брала на руки. Мені не давали його годувати, мити, качати, сповивати, навіть просто в руках потримати, свекруха казала: я сама, йди відпочивай!
Сил моїх вже немає, думаю, не давати свекрам Ігорка зовсім, припинити їхнє спілкування. Якщо я вам все розповім – ви зрозумієте і підтримаєте, адже дитині всього лиш два
Я вже не молода, маю 38 років і 14 років я заміжня за Русланом. Нашій донечці Оксанці 12 років. І ось зараз мене дуже турбує одна сімейна проблема, як з нею впоратися, не знаю. Після переїзду батьків ми їх ніби перестали цікавити, у гості до нас зовсім не приїжджають, не цікавляться нашими справами, не дзвонять нам. Постійно вони у Сашка сина, сидять із їхніми дітьми 12 років і 7 років, повністю живуть їхнім життям
Я вже не молода, маю 38 років і 14 років я заміжня за Русланом. Нашій донечці Оксанці 12 років. І ось зараз мене дуже турбує одна сімейна проблема,
Я зовсім молода ще і недавно вийшла заміж. Але вже за ці кілька місяців встигла відчути, що моя свекруха дуже неприємна особа, не пощастило мені з родичкою – це вже очевидно. Чоловіка Максима я дуже люблю, і він мене теж. Із батьками своїми коханий познайомив мене буквально перед весіллям. Його батьки були проти нашого шлюбу. Їм не подобалося, що я маю роботу. У низ в родині жінки не працюють. Його сім’я часто збирається на всякі посиденьки і всі їхні невістки також там бувають
Я зовсім молода ще і недавно вийшла заміж. Але вже за ці кілька місяців встигла відчути, що моя свекруха дуже неприємна особа, не пощастило мені з родичкою –
Ну просто дихнути не можливо вільно через цю всюди сущу допомогу батьків мого чоловіка! Такі вже вони люди – не можуть облишити нас у спокої, не розуміють, що молодій родині треба ставати на ноги й розвиватися самостійно. Так ні ж – то гроші тицяють без кінця-краю, то справами намагаються допомогти, все за нас зробити.І от я не зовсім розумію, чи варто тут відстоювати кордони, чи прийняти таку допомогу і не паритися, бо це навіть не наша з чоловіком ініціатива
Ну просто дихнути не можливо вільно через цю всюди сущу допомогу батьків мого чоловіка! Такі вже вони люди – не можуть облишити нас у спокої, не розуміють, що
У нас з Юрієм народилося троє дітей. Чоловік старався, працював. І я це бачила. Але на зарплату простого залізничника важко годувати й утримувати 5-тьох людей, як не крути. Навіть якщо заощаджувати, відмовляти собі в багатьох речах – Єгипет вам не світить. Діти іноді плакали, що їхні однокласники вже мають те чи інше. Що одягнені вони всі краще. А що я могла їм відповісти? А коли Юрія підвищили на роботі, він пішов від нас. Просто одного разу не прокинувся. З того моменту все було на мені. Слава Богу, діти на той час підросли і все розуміли. Допомагали мені з домашніми справами, намагалися якось підбадьорити, підтримати. Я довго намагалася оговтатися, знайти якийсь «чудо-підробіток», але це все нічого не давало. І тоді подруга порадила мені облишити всі ці марні спроби і виїхати за кордон. Квартиру залишити на дітей і мою маму. Разом якось проживуть. А там і я зароблю і повернуся. Так я, власне, і зробила. Полетіла в чужі краї на 12 довгих років. І ось накритий великий стіл
У нас з Юрієм народилося троє дітей. Наша сім’я не була дуже багатою. Чоловік старався, працював. І я це бачила. Але на зарплату простого залізничника важко годувати й

You cannot copy content of this page